ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ДОПОВНЕНОЇ ТА ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ У ФІЗИЧНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ

РЕЗЮМЕ. Стаття присвячена аналізу ефективності застосування технологій доповненої (AR) та віртуальної реальності (VR) у фізичній реабілітації. Актуальність роботи зумовлена швидким розвитком цифрової медицини та потребою в упровадженні інноваційних підходів до відновлення пацієнтів із неврологічними й ортопедичними порушеннями. Метою дослідження є узагальнення сучасних наукових даних щодо ефективності застосування технологій доповненої (AR) та віртуальної реальності (VR) у фізичній реабілітації, аналіз механізмів їх терапевтичної дії, а також формування практичних рекомендацій щодо параметрів використання та безпечності таких інтервенцій у клінічній практиці. Матеріал і методи. У роботі використано дані систематичних оглядів, мета-аналізів та рандомізованих контрольованих досліджень, опублікованих у провідних базах даних (PubMed, Scopus, Web of Science) та фахових виданнях Journal of NeuroEngineering and Rehabilitation, Sensors, Journal of Clinical Medicine тощо. Аналіз охопив публікації останнього десятиріччя. Методи дослідження включали аналітичний, порівняльний та узагальнювальний підходи для оцінки клінічної ефективності, безпечності й організаційних аспектів застосування AR/VR у реабілітації. Результати. Встановлено, що використання AR і VR сприяє активації нейропластичності, удосконаленню моторних функцій, розвитку компенсаторних навичок і підвищенню мотивації пацієнтів завдяки гейміфікації. Ефективність доведено при постінсультній реабілітації, хворобі Паркінсона, ортопедичних ураженнях, хронічному болю та в дитячій реабілітації. Оптимальними параметрами інтервенції є 20–30 хвилин тричі на тиждень упродовж 4–8 тижнів. Виявлено необхідність поєднання VR із традиційними методами терапії та ретельного контролю переносимості, особливо через ризик кіберхвороби. Організаційними бар’єрами залишаються висока вартість обладнання й потреба у спеціальній підготовці персоналу. Висновки. AR і VR є перспективними інструментами сучасної фізичної реабілітації, які підвищують ефективність відновлювальних програм та якість життя пацієнтів. Упровадження цих технологій потребує стандартизації клінічних протоколів, міждисциплінарної підготовки фахівців і подальших багатоцентрових досліджень для оцінки їх довгострокової ефективності та економічної доцільності.