ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ РЕЗЕРВІВ ОРГАНІЗМУ ПОСТІНСУЛЬТНИХ ПАЦІЄНТІВ ПРИ РЕАБІЛІТАЦІЇ РІЗНИМИ МЕТОДАМИ

РЕЗЮМЕ. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю індивідуалізації та точного дозування фізичних навантажень у пацієнтів у ранньому постінсультному періоді. Неправильно підібрана інтенсивність занять може мати несприятливий вплив на організм, тоді як правильно дозоване навантаження є ключем до покращення психоемоційного стану та відновлення рухової активності. Мета роботи – обґрунтувати доцільність визначення функціонального резерву організму пацієнтів із внутрішньомозковим інсультом на ранніх етапах реабілітації для коригування та індивідуалізації їхнього рухового режиму, фізичних навантажень та інтенсивності реабілітаційних занять. Матеріал і методи. Дослідження проведено на базі міської клінічної лікарні № 1 Івано-Франківської міської ради. У ньому взяли участь 18 пацієнтів, поділених на основну (n=9, метод Фельденкрайза) та контрольну (n=9, стандартна програма) групи. Для оцінки функціонального стану використано ортостатичну пробу, проби Генчі, Штанге та пробу Робінсона. Тестування проводилося до і після реабілітаційних занять. Додатково оцінювався рівень тривожності. Результати. Після навантаження за стандартною програмою зросла кількість пацієнтів із незадовільними показниками (особливо за пробою Робінсона), що свідчить про значне навантаження на серцево-судинну систему. При застосуванні методу Фельденкрайза кількість пацієнтів з оцінкою «відмінно» та «добре» збільшилась на 31,3 %, тоді як кількість осіб із оцінкою «незадовільно» знизилася на 9,6 %. Також зафіксовано зниження високого рівня особистісної тривожності у групі Фельденкрайза. Висновки. Застосування функціональних проб є доступним та ефективним інструментом оперативного контролю. Метод Фельденкрайза є більш адекватним для ранньої постінсультної реабілітації, покращуючи функціональні показники та психоемоційний стан. Пацієнтам із позитивною реакцією рекомендовано інтенсивні методи, з негативною – ліжковий руховий режим.