ВИЯВЛЕННЯ МАРКЕРІВ ЛАЙМ-БОРЕЛІОЗУ ТА ЕПШТЕЙНА-БАРР ВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЛОКАЛІЗОВАНОЮ СКЛЕРОДЕРМІЄЮ

РЕЗЮМЕ. Остаточна причина, яка ініціює виникнення локалізованої склеродермії, досі невідома. Ряд науковців виділяють такі провокувальні фактори як ліки/травми або віруси кору, вітрянки, Епштейна-Барр, гепатитів В і С та бактерії роду Borrelia burgdorferi, які мають певне значення в розвитку і прогресуванні локалізованої склеродермії. Мета роботи – встановити частоту виявлення специфічних антитіл IgM і/чи IgG до збудників Лайм-бореліозу та хронічної Епштейна-Барр вірусної інфекції (ХЕБВІ) у пацієнтів із локалізованою склеродермією. Матеріал і методи. У дослідження включено 28 пацієнтів із локалізованою склеродермією (морфеа), які протягом 2022–2024 рр. лікувалися амбулаторно та стаціонарно на базі КУТОР «Тернопільський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер». Обстежені мали вік від 24 до 68 років. Чоловіків було 32,1 %, жінок – 67,9 %. Діагноз локалізованої склеродермії встановлювали на підставі характерних клінічних проявів недуги і формулювали згідно з класифікацією МКХ-10. Усіх пацієнтів обстежували лабораторно на наявність специфічних антитіл IgM і/чи IgG до борелій комплексу B. burgdorferi sensu lato (s. l.). Дослідження проводили у два етапи (ELISA та імуноблот), використавши тест-системи EUROLINE Borrelia RN-AT компанії Euroimmun AG (Німеччина). Отримані результати аналізували відповідно до рекомендацій виробника. Серологічну діагностику ЕБВІ здійснювали за допомогою мультиплексної реакції непрямої імунофлуоресценції (РНІФ) із використанням технології БІОЧИП. Застосовували тест-систему «BIOCHIP Sequence EBV (with avidity determination)» (EUROIMMUN, Німеччина), яка містить капсидний антиген і його білки gp125 і р19, ядерний та ранній антигени EBV. ДНК ВЕБ визначали в плазмі крові та слині пацієнтів за допомогою ПЛР у режимі реального часу, використавши набір «Biocore® EBV» компанії «Біокор Текнолоджі», Україна. На активну фазу ХЕБВІ вказувала наявність ДНК ВЕБ у крові та/чи слині в кількості 103–107 копій/мл. Результати. Специфічні антитіла IgM і/чи IgG до B. burgdorferi s. l. діагностували у сироватці крові 35,7 % пацієнтів із локалізованою склеродермією, застосувавши двоетапну серологічну діагностику Лайм-бореліозу (ELISA та імуноблот). Метод мультиплексної непрямої імунофлуоресценції з використанням технології БІОЧИП дозволив діагностувати хронічну ЕБВІ в усіх обстежених пацієнтів із локалізованою склеродермією. За допомогою ПЛР у реальному часі ДНК вірусу Епштейна-Барр верифікували у слині та/або крові 42,8 % хворих із локалізованою склеродермією та хронічною Епштейна-Барр вірусною інфекцією. Висновки. Позитивні результати діагностики специфічних антитіла IgM і/чи IgG до B. burgdorferi s. l. та ДНК вірусу Епштейна-Барр у слині та/або крові хворих із локалізованою склеродермією дозволило встановити одночасну причетність борелій комплексу B. burgdorferi s. l. та вірусу Епштейна-Барр до розвитку локалізованої склеродермії. Дане дослідження у мешканців Тернопільської області проведено вперше.