ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ СТРЕСОВИХ ФАКТОРІВ НА СТАБІЛЬНІСТЬ НАФТИФІНУ ГІДРОХЛОРИДУ У КРЕМОВІЙ ЛІКАРСЬКІЙ ФОРМІ ЯК ЧАСТИНА РОЗРОБКИ АНАЛІТИЧНОЇ МЕТОДИКИ КОНТРОЛЮ ДОМІШОК

Вступ. Стабільність активних фармацевтичних інгредієнтів у лікарських формах є критерієм їхньої якості та безпеки протягом строку придатності. Проведення стрес-тестів дозволяє виявити найбільш вразливі шляхи деградації та сформувати профіль домішок, характерний для екстремальних умов зберігання. Мета дослідження. Оцінити поведінку нафтифіну гідрохлориду у кремових лікарських формах під впливом комплексу стрес-факторів, встановити особливості утворення продуктів деградації за різних типів навантажень. Методи дослідження. Для проведення дослідження використовували рідинний хроматограф «Agilent 1200» з ДМД, для отримання хроматограм та інтегрування результатів – програмне забезпечення «Open Lab». Хроматографічні колонки – «Synergi Hydro-RP» (250 × 4,6 мм 4 мкм) і «Gemini C18» (50 × 4,6 мм 3 мкм), придбані у Phenomenex. Стандартні зразки (СЗ) нафтифіну гідрохлориду (чистота ≥ 99 %, ВЕРХ) закуплено в USP Co., цинамонового альдегіду (ЦА) і N-метил-1-нафталенметиламіну гідрохлориду (чистота ≥ 99 %, ВЕРХ) закуплено в Sigma-Aldrich Chemicals Co., лікарські засоби Естезифін® (АТ «Фармак», Україна) та Екзодерил® (Sandoz GmbH, Австрія). Результати й обговорення. За більшості тестованих умов (кислотна, лужна, термічна та світлова експозиція) хроматографічні профілі залишалися переважно незмінними, що вказує на задовільну хімічну стійкість нафтифіну у вивчених кремових матрицях. Значущі зміни спостерігалися лише під дією окисника: на хроматограмах з’являються нові піки, помітно зростає інтенсивність окремих домішок і формується характерний окисний профіль деградації, супроводжуваний зниженням вмісту діючої речовини. Збереження високих показників чистоти піку й адекватний масовий баланс свідчать про достовірність реєстрації змін і можливість коректного відрізнення продуктів деградації від матричних компонентів. Висновки. Стрес-дослідження показали, що нафтифін гідрохлорид у кремових лікарських формах є стійким до кислотного, лужного, термічного та світлового впливу, натомість окисні умови призводять до виразної деградації та утворення специфічних продуктів розпаду. Отримані дані уточнюють ризики, пов’язані з окисним руйнуванням активних фармацевтичних інгредієнтів у досліджуваних препаратах, можуть бути використані для коригування умов зберігання та подальшого оцінювання стабільності протягом строку придатності. Застосований хроматографічний підхід забезпечив чітку ідентифікацію змін у профілі домішок і придатний для подальшого моніторингу деградаційних процесів у подібних дослідженнях.