Правове регулювання інноваційних структур: порівняльний аналіз України, Європи та США

У статті висвітлено результати дослідження еволюції та сучасного стану правового регулювання інноваційних структур в Україні та за кордоном. Інноваційні структури в Україні — технопарки, наукові парки, індустріальні парки, бізнес-інкубатори, кластери, технологічні платформи — розглянуто як інституційні форми, здатні забезпечити сталий інноваційний розвиток економіки; зроблено докладний огляд їх правового регулювання та ключових особливостей. Виявлено закономірності еволюції інноваційних структур як інституцій інноваційного розвитку, проведено аналіз їхніх правових моделей у різних країнах і надано оцінку ефективності відповідних правових режимів. Проведено порівняльно-правовий аналіз українського законодавства та підходів США і країн ЄС до формування й підтримки інноваційної інфраструктури. Зазначено, що українська модель орієнтована на спеціальне законодавче регулювання окремих видів інноваційної інфраструктури, а західні моделі спираються передусім на гнучкі правові інструменти, державно-приватне партнерство та фінансові стимули. Докладно оглянуто типи інноваційної інфраструктури у США (університетські технопарки, індустріальні парки і регіональні кластери, бізнес-інкубатори та стартап-екосистеми, технологічні кластери) і досвід країн ЄС (перші європейські технопарки, особливості правового регулювання інноваційних структур на рівні ЄС, законодавство окремих країн ЄС щодо інноваційних структур, найважливіші директиви ЄС щодо технопарків). Особливу увагу приділено порівнянню підходів до правового забезпечення інноваційної інфраструктури в Україні, Європі і США з метою виявлення чинників успішного функціонування таких структур у різних юрисдикціях. Дослідження також спрямоване на виявлення проблем вітчизняної нормативної бази та обґрунтування напрямів її удосконалення в контексті євроінтеграції. Виявлено чинники неефективності створених в Україні інноваційних структур. Наголошено на фрагментарності нормативної бази в Україні, окреслено напрями її гармонізації з європейськими підходами, зокрема в контексті розвитку кластерної політики, трансферу технологій та смарт-спеціалізації. Зроблено висновок про необхідність комплексної модернізації українського законодавства у сфері інноваційної діяльності з урахуванням кращих практик Європи і США для формування дієвої національної інноваційної системи.