«ПЕРЕСИДЧИКИ» В ТАБОРАХ ГУЛАГУ (1941–1942 рр.)

Мета: дослідити витоки та практику пролонгації покарання у місцях позбавлення волі понад строк, винесений судовими та позасудовими органами. Зумовлені метою завдання полягають в аналізі директив, які регламентували це явище в загальному контексті аналізу інституціональної та інструментальної специфіки терору в СРСР і з’ясуванні життєвих колізій людей, які набули статусу пересидчиків. Хронологічні межі статті обмежені періодом від появи директиви наркома внутрішніх справ та прокурора СРСР (№ 221 від 22 червня 1941 р.), яка поклала початок аналізованій практиці, й до часу, коли вийшла низка відомчих наказів (квітень-листопад 1942 р.), які дещо видозмінили інститут пересидчиків. Методологія поєднує інструментарій історико-правового аналізу, соціальної антропології та концепції соціального творення простору. Наукова новизна полягає в постановці проблеми концептуалізації і практичної реалізації протиправної практики пролонгації строків покарання для людей, визнаних «ворогами народу» в СРСР. Висновки. Доведено, що від самого початку німецько-радянської війни, всупереч чинному законодавству СРСР, у місцях позбавлення волі масово практикувалося затримання людей після вичерпання строку покарання. Зміни, які відбулися після появи 29 квітня 1942 р. директиви № 185 суттєво не вплинули на долі тих, кого влада вважала своїми запеклими опонентами. Їх, на відміну від інших затриманих, яких почали випускати з-за колючого дроту з переведенням у статус вільнонайманих, так і не звільнили аж до 1947 р., оскільки сталінський режим прагнув забезпечити підприємства, підпорядковані табірній імперії, дармовою робочою силою безправних людей. До деяких пересидчиків застосували положення директиви № 221 про арешт і накладення нового покарання за «антирадянську пропаганду», яку вони, начебто, проводили у місцях позбавлення волі. Для таких «політичних» в’язнів строк покарання розтягнувся на багато років, оскільки після появи указу Президії Верховної Ради СРСР від 21 лютого 1948 р. їх зарахували до категорії «особливого небезпечних політичних злочинців» і повторного засудили за старими обвинувачення, тепер вже до довічного заслання. Стаття надійшла: 13.06.25. Прийнято до друку: 01.09.25. Опубліковано: 27.01.26.