СИМВОЛИ НЕЗЛАМНОСТІ ДУХУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В СУЧАСНІЙ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ

Мета статті полягає в розкритті символів незламності, втілених у пам’ятниках і скульптурах, створених на прикладі реальних постатей, присвячених учасникам АТО та російсько-української війни на теренах України (на досвіді Дніпропетровської області та Київщини). Методологія дослідження. Методологічна основа дослідження ґрунтується на принципах історичності, всебічності, об’єктивності, критичного аналізу різноманітних джерел. Наукова новизна одержаних результатів полягає в системному аналізі наративів, втілених у монументальних об’єктах, через призму індивідуальних біографій та їхньої символічної репрезентації. Висновки. Питання меморіалізації російсько-української війни посідають особливе місце в історії України. Проаналізований корпус меморіальних скульптурних комплексів розкриває їхню провідну роль у процесі персоналізації історичної пам’яті. Ці монументи слугують наративними маркерами, що висвітлюють індивідуальні долі та екзистенційний досвід учасників бойових дій. На прикладах запропонованих меморіалів героям, показано не лише функцію збереження національних цінностей та інтерпретацію феномену героїзму в сучасній Україні з урахуванням реалій війни, а й формування українських героїчних символів загалом, які є одним із ключових ідеологічних інструментів впливу на психологію громадян і водночас феноменом масової міфологізованої свідомості. Вони нагадують нам про жертовний внесок у захист країни, в яких схована мудрість, сила, рішучість, що вчать нас ніколи не здаватися перед викликами і продовжувати боротьбу за право жити у вільній, незалежній державі. І про це, свідчать меморіальні заходи: встановлення меморіальних дошок, відкриття пам’ятників і меморіалів, Парків Слави, Алей Героїв, Стін Пам’яті, перейменування вулиць, проведення урочистих, просвітницьких заходів, створення музейних експозицій, присвячених героїзму співвітчизників. Наведені приклади символів незламності, лише певна частина з них, які потребують не тільки подальшого вивчення, а й пам’ятання. Стаття надійшла: 09.07.25. Прийнято до друку: 08.10.25 Опубліковано: 27.01.26.