Статистика червоного терору стосовно білогвардійців у Криму в 1920—1921 рр.

Мета — узагальнити опубліковані та виявлені архівні джерела, присвячені наймасштабнішому акту червоного терору під час громадянської війни на території колишньої Російської імперії — стратам у Криму в листопаді 1920 — квітні 1921 рр. Остаточно визначити кількість жертв терору як страчених, так і тих, які пройшли фільтрацію надзвичайних комісій і були звільнені. Методологія ґрунтується на принципах науковості, історизму, всебічного дослідження архівних джерел. Застосовано проблемний, хронологічний, порівняльний, пошуково-генеалогічний методи. Наукова новизна. Попередні дослідження та публікації, присвячені даній проблематиці, були сфокусовані на визначенні кількості розстріляних. У статті проаналізовані опубліковані й архівні джерела, які стосуються кількості людей, що змогли вцілити під час червоного терору в Криму, та їхньої подальшої долі. Висновки. У листопаді 1920 — квітні 1921 рр. на території Кримського півострова органами надзвичайної комісії було проведено операцію з ліквідації решток білогвардійської армії генерала П.М. Врангеля. Внаслідок діяльності різних підрозділів надзвичайної комісії було страчено до 12 тис. осіб, переважно офіцерів. Розстріли проводились на території Криму та за його межами — у Мелітополі, Херсоні й Харкові. Рядовий склад білогвардійської армії в основній масі без перевірки органами надзвичайних комісій направлявся на поповнення Червоної армії. Радянськими каральними органами було зареєстровано, перевірено та звільнено лише 9 тис. осіб. Серед офіцерського складу, який залишився на Кримському півострові й був зареєстрований органами надзвичайної комісії, уціліло приблизно 10 % — передусім особи з академічною та спеціальною технічною освітою. Встановити загальну цифру білогвардійців і біженців, які пережили червоний терор у Криму, неможливо, оскільки крім тих, хто одразу вступив до Червоної армії, були такі, що через поранення або хвороби перебували в госпіталях, або переховувались серед місцевих мешканців.