Трансформація механізмів публічного управління системою громадського здоров’я України в умовах криз: інституційна еволюція та міжсекторальна взаємодія

У статті здійснено аналіз трансформації механізмів публічного управління системою громадського здоров’я України в умовах криз. Актуальність дослідження зумовлена тим, що система громадського здоров’я України функціонує в умовах тривалих і взаємопов’язаних криз, які не лише впливають на її інституційну спроможність, але й вимагають переосмислення підходів до публічного управління.Метою статті є дослідити трансформацію механізмів публічного управління системою громадського здоров’я України в умовах кризових періодів, а також визначити роль міжсекторальної взаємодії у забезпеченні її стійкості.Показано, що розвиток системи громадського здоров’я України відбувався під впливом кількох ключових кризових періодів, кожен із яких змінював підходи до публічного управління. У пострадянський період сформувалася практика делегування функцій недержавним акторам, зумовлена обмеженістю державних ресурсів. У період пандемії COVID-19 відбулася інституційна мобілізація, що поєднала посилення ролі держави з активізацією громадського сектору та розвитком цифрових інструментів управління. Повномасштабна війна сприяла переходу до гібридної моделі управління, що базується на взаємодії держави, неурядових організацій та міжнародних партнерів.Обґрунтовано, що трансформація системи громадського здоров’я відбувається як послідовна еволюція моделей публічного управління – від централізованої до гібридної міжсекторальної. Показано, що взаємодія різних акторів стає визначальною умовою забезпечення стійкості системи в умовах криз.Отримані результати можуть бути використані для розробки стратегій підвищення стійкості системи громадського здоров’я України, зокрема через розвиток партнерських механізмів, посилення координації між суб’єктами та зміцнення інституційної спроможності, а також для формування політик, спрямованих на підвищення готовності системи до майбутніх кризових викликів.