Усна історія як соціологічна дослідницька стратегія аналізу життєвих практик у травматичному соціокультурному контексті

Анотація.Стаття присвячена соціологічному осмисленню усної історії як дослідницької стратегії аналізу життєвих практик у травматичному соціокультурному контексті. Актуальність зумовлена зростанням ролі якісних методів у вивченні соціальних змін, спричинених війною та вимушеною міграцією. В умовах порушення життєвих траєкторій усна історія постає інструментом інтерпретації індивідуального досвіду в його соціокультурній зумовленості. Акцент зроблено на її потенціалі як соціологічної стратегії, що дозволяє виявляти сенсові структури досвіду.Методологічну основу дослідження становить якісна соціологічна парадигма, поєднана з інтерпретативним підходом, концепціями соціальної та культурної травми й наративного аналізу. Емпіричну базу складають 103 усні історії українських вимушених мігрантів, зібрані у 2023-2024 рр. у межах міжнародного дослідницького проєкту «Міграційні траєкторії. Усні історії українських біженців» (Університет Люксембургу (UNI.LU), Європейська міграційна мережа (EMN), Київський університет імені Бориса Грінченка). Авторка брала участь у проєкті як експерт-аналітик. Фрагменти інтерв’ю використано для осмислення можливостей і меж усної історії у дослідженні травматичного досвіду.Результати. Доведено, що усна історія є не лише методом збору емпіричних даних, а соціологічною дослідницькою стратегією, яка забезпечує перехід від індивідуальних біографічних свідчень до типізованих моделей осмислення соціальної реальності та виявлення сенсових структур досвіду.Висновки. Застосування усної історії розширює аналітичні можливості соціологічного дослідження, поєднуючи інтерпретацію індивідуального досвіду з аналізом соціокультурного контексту формування життєвих практик у ситуації соціокультурної травми, що дозволяє виходити за межі подієвого та індикаторного опису соціальних явищ та процесів.