Екзистенційний поворот та нова солідарність: трансформація ціннісних орієнтацій українців в умовах війни (за матеріалами якісного дослідження)

Анотація. Проаналізовано специфіку трансформації ціннісних орієнтацій українського суспільства під впливом повномасштабної війни. Актуальність проблеми полягає у необхідності осмислення наслідків екзистенційного шоку для нормативно-ціннісної системи громадян. Оскільки війна є тотальною кризою, вона не лише руйнує звичний життєустрій, а й виступає каталізатором глибоких антропологічних зсувів, де базові пріоритети виживання парадоксальним чином переплітаються з постматеріальними прагненнями (свободою, гідністю, солідарністю). Осмислення цього ціннісного дуалізму, а також специфіки рецепції європейських нормативних стандартів, має фундаментальне значення для розуміння векторів повоєнного розвитку та розбудови стратегій соціальної когезії.Метою дослідження є поглиблене вивчення нелінійної динаміки трансформації нематеріальних ціннісних орієнтацій дорослого населення України в умовах екзистенційної загрози та реконструкція процесу осмислення макросоціальних цінностей у контексті євроінтеграції.Результати. Для досягнення мети було проведено дві фокус-групові дискусії з громадянами з різних макрорегіонів України. В ході дослідження підтверджено наступні гіпотези: 1) Домінуючими стають вітальні та постматеріалістичні орієнтації (безпека, родина); матеріальні блага маргіналізуються. 2) Кризовий досвід каталізує кристалізацію суб’єктності та «нової етики» горизонтальної довіри. 3) Макросоціальні уявлення є амбівалентними: феноменальна солідарність співіснує з інституційною недовірою. 4) У євроінтеграційному дискурсі українці позиціонують себе як донорів унікального ціннісного ресурсу (життєстійкості, самоорганізації).Висновки. Виявлено глибинний нелінійний вплив війни на аксіологічну систему, що полягає у радикальному транзиті до екзистенційно-вітальних пріоритетів. Охарактеризовано ключові соціокультурні дефіцити (комплекс меншовартості, патерналізм, інституційне відчуження), подолання яких є необхідним для модернізації суспільства. Доведено, що війна завершила пострадянський транзит, перетворивши пасивну етнокультурну приналежність на усвідомлену, дієву громадянську ідентичність.