«ПИСАТИ ДО ВАС – ВИСОКА ЧЕСТЬ»: ЕПІСТОЛЯРІЙ ТА МОВНИЙ.ЕТИКЕТ

Постановка проблеми. У науковій парадигмі останніх років досить помітними та істотними є дослідження епістолярію як особливого типу комунікації, що постає надзвичайно яскравим маркером автора як мовної особистості. Серед листовних текстів, що є одним з поширених різновидів епістолярію, переважають епістоли одного адресанта до багатьох адресатів. Значно менше зафіксовано кореспонденції від багатьох авторів до одного адресата. До такої належать, зокрема, книги «Листи до Олеся Гончара» (2016), епістолярні тексти яких стали об’єктом дослідження в анотованій статті. Серед лінгвально-виражальних засобів, що найперше сприяють встановленню контакту з адресатом, є мовно-етикетні формули, які індивідуально омовлюються кожним автором у межах окремої кореспонденції і дають змогу йому найбільше спонтанно емоціювати. У цьому процесі домінувальними постають мовно-етикетні формули вітання як початок установлення контакту з адресатом та прощання як фіналізування спілкувального акта, за допомогою яких автори в листах до Олеся Гончара репрезентують найвищі позитивні конотації. Метою статті є опис особливостей мовно-етикетних одиниць вітання та прощання епістолярію книг «Листи до Олеся Гончара». Методика та методи дослідження. Основоположним у дослідженні є принцип системності мовних і мовленнєвих явищ. Застосовано описовий метод для безпосереднього спостереження мовно-етикетних формул вітання та прощання в епістолярному тексті, метод класифікації для розподілу цих одиниць між певними різновидами та елементи контекстуально-інтерпретаційного методу для систематизації і узагальнення описуваного матеріалу. Висновки і перспективи. Гама мовно-етикетних формул вітання і прощання в епістолах книг «Листи до Олеся Гончара» є досить різноманітною. Це певна система, що охоплює, по-перше, традиційні, сталі, узвичаєні одиниці, по-друге, їхні модифікації, употужнені різними лексичними елементами з позитивним оцінним значенням, по-третє, особливі, індивідуально-авторські варіанти. Усе це є органічним у структурі епістол до Олеся Гончара, створюючи загалом винятково позитивні конотації ввічливості. Перспективою подальших досліджень може бути опис інших мовно-етикетних формул, зокрема підтримання контакту спілкувальників (побажання, подяки, запрошення, прохання, вибачення тощо), що, з одного боку, є типовим для етики спілкування, а з іншого, досить індивідуалізовані в контексті розглядуваного епістолярного матеріалу.