СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття присвячена дослідженню стратегічних векторів трансформації вітчизняного оборонно-промислового комплексу (ОПК) в умовах глобальних безпекових викликів та активної фази збройної агресії. Актуальність теми зумовлена необхідністю переходу від застарілих радянських управлінських моделей до інноваційних підходів, що відповідають стандартам НАТО та вимогам концепції Індустрії 4.0. Метою роботи є визначення та обґрунтування ключових пріоритетів стратегічного розвитку підприємств оборонної галузі, які забезпечать їхню стійкість, технологічну першість та інтеграцію у світовий ринок безпеки. Методологічну базу дослідження становлять методи системного аналізу, стратегічного планування та компаративного аналізу. Застосовано підхід до вивчення кейс-стаді успішної міжнародної кооперації та інвестиційних трендів у секторі DefenseTech. Аналітичний інструментарій дозволив зіставити ефективність традиційних каскадних моделей менеджменту із сучасними гнучкими методологіями, що проходять апробацію безпосередньо в умовах ведення бойових дій. У результаті дослідження сформовано нову парадигму «мережево-центричного оборонного виробництва», яка базується на чотирьох стратегічних стовпах. По-перше, доведено критичну роль цифрової екосистеми та впровадження «цифрових двійників» для прискорення циклів розробки озброєння. По-друге, обґрунтовано необхідність інституційної реформи через корпоратизацію та прозоре управління за стандартами ОЕСР. По-третє, розкрито потенціал впровадження методів Lean та Agile, що забезпечують прямий зв'язок між інженерними рішеннями та потребами фронту. По-четверте, визначено пріоритетність інвестицій у людський капітал та цифрову кодифікацію бойового досвіду через механізми «цифрових ниток». Окрему увагу приділено трансформації логістичних ланцюгів від моделі ефективності до моделі максимальної стійкості (resilience). Практична цінність роботи полягає у можливості використання запропонованих рекомендацій органами державного управління та керівництвом оборонних підприємств для розробки стратегій модернізації, залучення прямих іноземних інвестицій та формування технологічних кластерів. Висновки статті можуть слугувати базою для вдосконалення нормативно-правового поля у сфері оборонних закупівель та стимулювання розвитку приватного сектору MilTech в Україні.