ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ У ВИМІРАХ ДОБИ: ВАСИЛЬ СТЕФАНИК – ІВАН ЦАНКАР

Актуальність статті зумовлена потребою дослідження українсько-словен­ських зв’язків, зокрема й на рівні двох видатних представників українського і словенського модернізму – Василя Стефаника та Івана Цанкара. Адже компа­ративні студії української та словенської літератур представлені невеликою кількістю праць. Що ж до обраної нами проблеми, то наукові праці, присвячені постатям В.Стефаника та І.Цанкара, у долі та творчості яких є чимало спільно­го, взагалі відсутні. Дослідження обраної нами проблеми дає можливість розширити слов’янський контекст української модерної літератури, подивитися на епоху крізь призму доль і творчості мистців, адже ідея “еволюційної історії лі­тератури” поступається на користь “дослідження історії письменників”. Обидва мистці були сучасниками й громадянами імперії Габсбургів. І український і сло­венський письменники зазнали впливу європейського модернізму, шлях ви­роблення індивідуальних стильових стратегій обидвох письменників пролягав через знакові міста – осередки культури європейського модернізму (для В.Cтефаника – Краків, для І.Цанкара – Відень). Однак творчість кожного закорінена в глибинах національного. Обидва письменники реагували на ті ж соціальні виклики доби (тема емі­ґрації, тема війни, життя простолюду, тяжке дитинство). Для творчості двох властива й домінанта трагічного. Важливу роль зіграло й відчуття маргіналь­ності: як В. Стефаник, так І. Цанкар, будучи громадянами великої імперії, не належали до представників титульної нації. Розуміння власної причетності до «служби громаді» також цілком виразно задекларовано у творчості двох пись­менників. Типологію художнього мислення словенського й українського авторів у статті простежено на тематичному, жанровому, стильовому рівнях. Зроблений аналіз ідейно-художніх, жанрово-стильових особливостей ліричних образків «Дорога» В. Стефаника та «Моя нива» І. Цанкара, повісті «Батрак Єрней і його право», новел «Святе причастя», «Старі і діти» І. Цанкара та новел В. Стефаника «Палій», «Нитка», «Діточа пригода» виявляє типологію художнього мислення двох авторів на рівні особистісно-біографічної мотивації, й водночас – відмін­ності, зумовлені специфікою як психічної організації мистців, так і закорінені­стю в підґрунті «національних архетипів»