ДОКТРИНАЛЬНІ ВИТОКИ ПРАВ ЛЮДИНИ У ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ ТА ІДЕОЛОГІЧНИЙ ВИМІРИ

Анотація.Стаття присвячена теоретико правовому осмисленню доктринальних витоків прав людини та їх ролі у зовнішньополітичній діяльності держави в контексті науки теорії держави і права, з точки зору історії політичної дум ки та сучасних політичних ідеологій.У статті здійснено аналіз ідей, які висвітлюють еволюцію концепції прав людини та визначають особливості їх формування як правового інституту, що поєднує моральні засади, правові механізми та критерії легітимності публічної влади.Простежено історико-правовий розвиток прав людини від природно правових учень Нового часу, сформованих у межах класичної політико правової думки, через позитивізацію прав у національ них конституціях XVIII-XIX століть, до їх універсалізації після ухвалення Загальної декларації прав людини 1948 року та формування сучасного міжнародного правового режиму прав людини.Проаналізовано основні ідеологічні підходи до прав людини у правовій доктрині та сучасних політичних ідеологіях, зокрема ліберальний універсалізм, комунітарні та критичні концепції, та показано їх вплив на тлумачення прав людини і визначення меж їх застосування.Обґрунтовано теоретико правовий підхід, відповідно до якого у межах теорії держави і права права людини доцільно розглядати не лише як інститут внутрішнього правопорядку, а й як структурний елемент зовнішньополітичної функції держави.Висвіт лено, що у зовнішньополітичній діяльності держави права людини можуть виконувати нормативну функцію як орієнтир міжнародної поведінки, обмежувальну функцію як матеріальну межу зовнішньополітичної дискреції та легітимаційну функцію як чинник зовнішньої легітимності державної влади.З'ясовано, що включення прав людини до змісту зовнішньої політики відображає трансформацію класичного розуміння державного суверенітету та процес юридизації міжнарод них відносин у сучасному глобальному правопорядку.