РОЗВИТОК ПАРЛАМЕНТСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЯК ОДНІЄЇ З ФОРМ ДІЯЛЬНОСТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Анотація.Вступ.У статті досліджується розвиток парламентського контролю як однієї з форм діяльності Верховної Ради України.Наголошується, що парламентський контроль є невід'ємним елементом реалізації повноважень парла менту та важливим інструментом впливу на діяльність органів публічної влади, що водночас потребує комплексного оновлення.Мета.Метою статті є аналіз окремих етапів і форм розвитку парламентського контролю, визначення його місця у системі форм діяльності Верховної Ради України, а також виявлення окремих проблем нормативного та практичного ха рактеру, які впливають на ефективність реалізації контрольних повноважень парламенту, і висунення пропозицій щодо їх вирішення.Матеріали і методи.Матеріалами дослідження є положення Конституції України, Регламенту Верховної Ради Укра їни, спеціального законодавства, що регулює діяльність органів і посадових осіб парламенту, наділених контрольними повноваженнями, рішення Конституційного Суду України, а також наукові праці вітчизняних вчених, присвячені питан ням парламентського контролю, діяльності тимчасових слідчих комісій та інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.У роботі застосовано формально юридичний, логіко юридичний, структурно функціональний, історико правовий, порівняльно правовий методи, а також методи аналізу і синтезу та правового моделювання.Результати.У статті розкрито доктринальні підходи до розуміння парламентського контролю як правової форми діяльності Верховної Ради України та проаналізовано його нормативне закріплення.Охарактеризовано основні форми парламентського контролю, визначені чинним законодавством, зокрема контроль, що здійснюється органами та поса довими особами парламенту.Окрему увагу приділено проблемам правового статусу та практичної діяльності тимчасових слідчих комісій Вер ховної Ради України, зокрема обмеженій юридичній силі їх висновків, процесуальній невизначеності окремих аспектів роботи, політизації та недостатнім гарантіям участі опозиційних сил.Показано, що навіть за наявності спеціального законодавчого регулювання інститут тимчасових слідчих комісій потребує подальшого вдосконалення.Значна частина дослідження присвячена проблемам парламентського контролю у сфері дотримання прав і свобод військовослужбовців.Висловлені оцінки ефективності діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у цій сфері, а також обґрунтовано наявність системних недоліків у механізмах захисту прав військовослужбовців.