ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ СВОБОДИ РУХУ КАПІТАЛУ МІЖ ДЕРЖАВАМИ-ЧЛЕНАМИ ЄС ТА ТРЕТІМИ КРАЇНАМИ

Вступ. Свобода руху капіталу є унікальною серед фундаментальних свобод внутрішнього ринку Європейського Союзу (далі – ЄС), оскільки поширюється не лише на відносини між державами-членами, а й на відносини з третіми країнами. Стаття 63(1) Договору про функціонування ЄС встановлює загальну заборону обмежень руху капіталу. Водночас зовнішній вимір цієї свободи породжує складні правові питання, зокрема щодо перетину зі свободою заснування, обґрунтування обмежень та скринінгу іноземних інвестицій. Мета. Метою статті є комплексний аналіз правових засад регулювання свободи руху капіталу між державами – членами ЄС та третіми країнами, включаючи первинне та вторинне право ЄС, судову практику Суду ЄС та механізми скринінгу іноземних інвестицій. Матеріали і методи. Дослідження ґрунтується на аналізі установчих договорів ЄС, актів вторинного права (зокрема Регламенту 2019/452), прецедентної практики Суду ЄС (справи FII GLO II, SECIL, Xella), а також наукових праць провідних європейських дослідників. Використано методи системного аналізу, порівняльно-правовий, формально-юридичний та історико-правовий методи. Результати. Встановлено, що правові засади регулювання свободи руху капіталу у відносинах з третіми країнами формуються на кількох рівнях: первинне право, вторинне право, прецедентна практика Суду ЄС та міжнародні інвестиційні угоди. Виявлено істотні прогалини в системі скринінгу іноземних інвестицій, зокрема щодо непрямих інвестицій та відсутності національних механізмів скринінгу в окремих державах-членах. Перспективи. Подальші дослідження доцільно спрямувати на аналіз практичного впливу Пропозиції Європейської Комісії COM/2024/23 final (зі змінами) на правовий режим іноземних інвестицій в ЄС та на ефективність оновлених механізмів їх скринінгу.