ЄВРОПЕЙСЬКІ ПРАКТИКИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ У ПУБЛІЧНОМУ СЕКТОРІ: УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Анотація.Вступ.Актуальність дослідження зумовлена потребою підвищення ефективності державного управління в Україні в умовах євроінтеграції, реформування державної служби та цифрової трансформації публічного сектору.Посилення ролі людського капіталу, формування етичної культури управління й перехід до аналітично орієнтованих HR-процесів вимагають переосмислення кадрової політики відповідно до європейських стандартів.Європейські країни демонструють високі результати у сфері професіоналізації публічної служби завдяки впровадженню стратегічного управління людськими ресурсами, компетентнісного підходу, безперервного навчання та цифрових технологій, що актуалізує необхідність їх адаптації до українських реалій.Мета дослідження.Метою статті є аналіз і узагальнення європейських практик управління персоналом у публічному секторі та обґрунтування шляхів їх адаптації для вдосконалення кадрової політики й підвищення результативності системи державного управління України.Матеріали і методи.У дослідженні використано порівняльно-аналітичний, системний і структурно-функціональний методи, що забезпечили комплексне вивчення європейських моделей Human Resource Management (далі -HRM), зокрема стратегічного управління людськими ресурсами (далі -SHRM), компетентнісного підходу (далі -CBA), етичного лідерства (далі -PSL) і концепції безперервного навчання (далі -LLL).Матеріалами дослідження є наукові публікації, присвячені управлінню персоналом у публічному секторі та адаптації європейських практик у різних країнах Європи.Результати дослідження.Проаналізовано еволюцію підходів до управління персоналом у країнах ЄС та виявлено, що сучасна європейська кадрова політика орієнтована на стратегічність, прозорість і результативність.З'ясовано, що в Україні сформовано основи сучасної HRM-системи, проте спостерігаються проблеми фрагментарності нормативного регулювання, недостатньої цифровізації HR-процесів, низької інтеграції HR-аналітики (далі -HRDA) у процес ухвалення рішень та обмеженої мобільності кадрів.Доведено, що впровадження європейських практик вимагає створення єдиної HRM-платформи, розвитку національного каталогу компетенцій, посилення етичного лідерства, системи мотивації та інституціоналізації політик інклюзії (далі -DEI).Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні системи кількісних індикаторів оцінювання ефективності управління персоналом та вивченні впливу розвитку кадрового потенціалу на стійкість державних інституцій і рівень суспільної довіри до влади.