ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТІЙКОСТІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

Анотація.Вступ.Стаття присвячена комплексному дослідженні категорії «національна стійкість» у публічному управлінні та чинної нормативно-правової бази, що визначає засади забезпечення національної стійкості України в умовах сучасних безпекових викликів.Мета статті -здійснити концептуалізацію категорії «національна стійкість» у публічному управлінні, визначити нормативно-правові засади забезпечення національної стійкості.Матеріали і методи дослідження включали загальнонаукові методи аналізу й синтезу, контент-аналіз нормативних актів, структурно-функціональний підхід, метод концептуалізації, порівняльний аналіз літератури та компаративний метод.Результати.Охарактеризовано законодавче поле у сфері захисту інфраструктури, що характеризується фрагментарністю у частині чіткого розмежування функцій та зобов'язань суб'єктів управління.Виявлено, відсутність деталізованого переліку відповідальних органів публічної влади та їх конкретних повноважень зумовлює до інституційної невизначеності.Наголошено на впровадженні принципу субсидіарності як одного з ключових у сфері формування національної стійкості.Аргументовано, сформована законодавча база передбачає механізм управління державою як у звичайних умовах, так і в режимі надзвичайного або воєнного стану.У дослідженні висвітлено стратегічні документи у сфері національної безпеки та розкрито основні положення Концепції забезпечення національної системи стійкості, що постає засадничим актом у цій сфері.Доведено, що ключовим викликом залишається трансформація стратегічних декларацій у конкретні регламенти взаємодії між органами публічної влади та приватним сектором.Досліджено роль урядового Плану заходів як дорожньої карти з імплементації Концепції у практику державного управління.Акцентовано на внутрішньому плані стійкості України, що визначає пріоритетні напрями зміцнення держави в умовах тривалих безпекових загроз.Національний план захисту критичної інфраструктури визначено механізмом реалізації Концепції, що гарантує її адаптивність, автономність та інформаційний обмін.Доведено, що досягнення національної стійкості в Україні неможливо без розвитку територіальних громад, які в межах стратегічних документів визначено фундаментальним компонентом забезпечення життєдіяльності суспільства на місцевому рівні.Акцентовано увагу на впровадженні експериментального проекту щодо інтенсифікації міжмуніципальної співпраці та підвищення рівня інституційної стійкості громад.Перспективи.Констатовано, що поряд із позитивною динамікою нормативно-правового забезпечення національної стійкості, цей процес супроводжується низкою системних викликів, які потребують комплексного вирішення у ході практичної реалізації стратегічних пріоритетів.