СУЧАСНІ ПАРАДИГМИ МЕТОДОЛОГІЇ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У КОНТЕКСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ НАУКИ ХХІ СТОЛІТТЯ

Вступ. У XXI столітті розвиток науки супроводжується масштабними трансформаційними процесами, зумовленими цифровізацією суспільства, глобалізацією наукового простору, інтенсивним розвитком інформаційних технологій, штучного інтелекту та мережевих комунікацій. За таких умов традиційні підходи до наукового пізнання, сформовані в межах класичної дисциплінарної науки, дедалі частіше виявляються недостатніми для дослідження складних соціально-економічних, технологічних та гуманітарних процесів. Сучасна наука поступово переходить від вузькоспеціалізованих моделей до інтегрованих міждисциплінарних систем знань, що обумовлює необхідність переосмислення методологічних засад наукових досліджень та трансформації наукових парадигм. Особливої актуальності зазначена проблематика набуває в економічній науці, яка функціонує в умовах високої динамічності глобального середовища, цифрової економіки, кризових явищ, невизначеності та посилення взаємозалежності між економічними, соціальними й технологічними процесами. Формування сучасної економічної думки дедалі більше базується на синтезі різних галузей знань, використанні цифрових інструментів аналізу, Big Data, системного моделювання та міждисциплінарних підходів. У зв’язку з цим змінюється не лише інструментарій наукових досліджень, але й сама логіка побудови наукового знання, що актуалізує питання розвитку сучасної методології науки. Мета. Метою дослідження є узагальнення та розвиток теоретичних положень щодо трансформації сучасних наукових парадигм у контексті розвитку методології наукових досліджень ХХІ століття, а також визначення ролі міждисциплінарності, цифровізації та синергетичних підходів у формуванні сучасної економічної науки. Матеріали і методи. Матеріалами дослідження стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з філософії науки, методології наукових досліджень, теорії наукових парадигм, міждисциплінарності та трансформації сучасної науки. Інформаційну базу дослідження сформували монографії, наукові статті, праці з економічної теорії та методології науки, а також міжнародні електронні наукометричні ресурси та бази даних. Методологічною основою дослідження є сукупність загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання, зокрема: історичний метод – для дослідження еволюції наукових парадигм; метод системного аналізу – для визначення взаємозв’язків між сучасними науковими підходами; порівняльний метод – для аналізу національних та міжнародних концепцій наукової парадигми; синергетичний підхід – для дослідження міждисциплінарної взаємодії наук; метод узагальнення – для формування авторського підходу до трактування сутності сучасної наукової парадигми; міждисциплінарний підхід – для інтеграції економічних, філософських та цифрових аспектів наукового пізнання. Результати. У статті досліджено трансформацію наукових парадигм у контексті розвитку методології наукових досліджень XXI століття. Проаналізовано еволюцію поняття «наукова парадигма» у вітчизняній та міжнародній науковій думці на основі класичних положень теорії наукових революцій Т. Куна та сучасних міждисциплінарних підходів. Встановлено, що сучасна наука переходить від дисциплінарної моделі до відкритої мережевої системи знань, що базується на міждисциплінарності, цифровізації, синергетиці та глобальній інтеграції наукових комунікацій. Обґрунтовано формування системної мегапарадигми науки XXI століття та запропоновано авторський підхід до періодизації розвитку наукових парадигм. Практична цінність результатів полягає у можливості їх використання у викладанні дисципліни «Методологія наукових досліджень», підготовці магістерських і дисертаційних робіт, а також у розвитку сучасних міждисциплінарних досліджень. Перспективи. Перспективи подальших досліджень доцільно спрямувати на розробку методологічного інструментарію функціонування мережевої науки, визначення критеріїв інтеграції міждисциплінарних знань та оцінювання впливу цифрових технологій і штучного інтелекту на трансформацію наукового пізнання.