Категорія війни у працях політологів

У статті виокремлено підходи західних та українських політологів до тлумачення концепції війни. Детально розглянуто підходи реалістів та неореалістів до поняття війна, система міжнародних відносин, відносини між країнами з урахуванням національних інтересів країн. Оскільки війна є невід’ємним компонентом сучасних міжнародних відносин, то, відповідно, представники двох напрямів у теорії міжнародних відносин, реалісти і неореалісти, займають відмінні позиції щодо цього питання. Представники школи політичного реалізму ґрунтують свої підходи на таких постулатах: 1) основним суб’єктом міжнародних відносин є національна держава, що виражає свої інтереси в категоріях сили; 2) внутрішньої пружиною, що рухає міжнародні відносини, є боротьба держав за максимізацію свого впливу в зовнішньому середовищі; 3) оптимальним станом міжнародних відносин є міжнародна (регіональна) рівновага сил, яке попереджає утворення національної або коаліційної потуги, яка перевершує існуючі держави та їхні коаліції, що досягається політикою балансу сил. Г. Моргентау вважав, що військова сила є найвагомішим чинником, що забезпечує політичну могутність держави. Головними міжнародними процесами є конфлікти між державами, а її крайньою формою є війна. Концепцію війни реалістів доповнюють ідеї Р. Арона, який вважав конфлікт нормою для міжнародних відносин, тому пояснення потребує не стан миру, а стан війни. Неореалісти розвинули погляди реалістів на війну та систему міжнародних відносин. Основна ідея неореалізму полягає в тому, що структура міжнародної системи має анархічний характер, який і визначає поведінку держав. У термінах неореалізму, міжнародну систему доповнюють такі поняття, як конфлікт і співпраця. Неореалісти доповнили теорію міжнародних відносин двома постулатами, які сприяють розумінню міжнародних відносин: 1) у сучасному світі держави послуговуються силою; 2) держави незалежніші у своїй поведінці тоді, коли володіють більшим силовим потенціалом. З точки зору неореалістичної теорії, конкуренція і конфлікт між державами безпосередньо випливають з двох фактів життя в умовах анархії: держави в анархічному порядку повинні забезпечувати власну безпеку, а загроз або уявних загроз для їхньої безпеки безліч. Окремі держави намагаються робити все можливе, щоб зміцнити свою безпеку, а їхні дії призводять до гонки озброєнь і створення альянсів.