ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ПРОЄКТУВАННЯ, МОТИВАЦІЯ ТА ПОВЕДІНКОВІ ДЕТЕРМІНАНТИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ

Вступ. У сучасних умовах воєнного стану та глибокої економічної турбулентності інвестиційні рішення в Україні все більше формуються під впливом психологічних, соціальних і поведінкових чинників. Це особливо помітно у сфері фінансування стартапів, де високий рівень невизначеності посилюється нестабільністю зовнішнього середовища. У таких обставинах інвестори керуються не лише раціональними оцінками ризиків і потенційної вигоди, а й емоційними реакціями, когнітивними викривленнями та непрямими соціальними сигналами. Водночас зростає значення організаційного проєктування стартапів, оскільки структура бізнес-моделі, чіткість внутрішніх процесів, логіка розподілу функцій і продуманість управлінських рішень безпосередньо впливають на довіру інвесторів та їхню готовність фінансувати інноваційні ідеї. Саме тому дослідження поведінкових аспектів інвесторів у взаємозв’язку з особливостями організаційного проєктування стає важливою науковою й практичною задачею, здатною пояснити специфіку рішень, які приймаються на українському ринку високоризикових інновацій. Мета. Метою статті є виявлення, систематизація та аналітичне узагальнення поведінкових чинників, що впливають на інвестиційні рішення українських інвесторів у стартап-екосистемі в умовах воєнного стану, а також визначення того, як ці чинники формують моделі інвестиційної поведінки та впливають на успішність залучення фінансування інноваційними проєктами. Окрему увагу приділено ролі організаційного проєктування стартапів, оскільки структурна якість бізнес-моделі, ефективність внутрішніх процесів та логіка управлінської архітектури значною мірою визначають рівень довіри інвесторів і здатність команди переконливо презентувати свій проєкт в умовах високої невизначеності. Методи. У дослідженні застосовано комплекс міждисциплінарних методів, які поєднують підходи поведінкової економіки, теорії проспектів і когнітивного аналізу. Для структуризації поведінкових моделей інвесторів використано методи контент-аналізу, порівняльного аналізу українського та міжнародного інвестиційного середовища, а також елементи якісного аналізу емпіричних даних зі звітів Ukrainian Startup Fund, OECD, Startup Genome та практичних кейсів українських стартапів. Окремо враховано аспекти організаційного проєктування стартапів, що дало змогу дослідити, як особливості внутрішньої структури, ролей, бізнес-процесів та управлінської архітектури впливають на сприйняття інвесторами ризиків та потенціалу проєкту. Така методологія дала змогу інтегрувати психологічні, економічні, соціальні та організаційні чинники в єдину аналітичну модель. Результати. Результати дослідження засвідчили, що інвестиційна поведінка українських інвесторів у період війни підпорядковується низці когнітивних упереджень, серед яких домінують уникнення втрат, ефект статус-кво, надмірна самовпевненість, евристика доступності та стадний ефект. Значну роль відіграють non-financial signals – особисті якості засновників, їхня комунікаційна здатність, рекомендації авторитетів, а також соціально-медійний контекст. Виявлено три характерні мотиваційні і поведінкові стратегії інвесторів — «обережний прагматик», «емоційний новатор» та «колективний спостерігач», які відрізняються підходом до оцінки ризику, реагуванням на нестабільність і способом ухвалення рішень. У комплексі ці чинники формують специфічне середовище, в якому підвищену вагу отримує психологічний та емоційний аспект інвестування, а також організаційне проєктування стартапу, адже структурована бізнес-модель, чіткість внутрішніх процесів і логічна побудова ролей у команді безпосередньо впливають на сприйняття надійності та інвестиційної привабливості проєкту. Висновки. Проведене дослідження підтверджує, що мотиваційні і поведінкові чинники є визначальним елементом інвестиційних рішень українських інвесторів у стартап-екосистемі під час війни. Когнітивні викривлення та вплив соціального фону часто переважають раціональні аналітичні підходи, що створює нові виклики та можливості для інноваційних проєктів. Розуміння цих механізмів дозволяє стартапам більш ефективно адаптувати презентаційні, маркетингові й комунікаційні стратегії, а також оптимізувати організаційне проєктування, забезпечуючи чіткість функціональних ролей, логіку внутрішніх процесів та структурованість бізнес-моделі. Такий підхід сприяє підвищенню довіри з боку інвесторів і покращує шанси на успішне залучення фінансування. Отримані результати мають як теоретичне значення для розвитку поведінкових фінансів, так і практичну цінність для стартапів, інкубаторів і венчурних фондів, що працюють у нестабільному українському бізнес-середовищі.