Risks of Digitalization and Partnership: Legal Aspects

Стаття присвячена дослідженню категорії ризику в сучасних суспільних відносинах, що суттєво ускладнилися під впливом глобальної цифровізації та повномасштабної агресії рф проти України. У статті наголошується на необхідності розробки нового правового інструментарію для управління ризиками, які загрожують національній безпеці та економічній стабільності. Метою статті є розробка пропозицій щодо напрямів удосконалення законодавства України для мінімізації негативних наслідків ризиків, пов’язаних із упровадженням штучного інтелекту та реалізацією проєктів публічно-приватного партнерства в період війни та повоєнного відновлення. У роботі використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема: діалектичний – для розкриття сутності ризику; порівняльно-правовий – для аналізу відповідності українського законодавства Регламентам ЄС (AI Act та Регламент 2021/2085); прогностичний – для моделювання ефектів від запровадження нових форм інвестування. Авторами обґрунтовано необхідність адаптації європейського досвіду (AI Act) до українських реалій шляхом запровадження класифікації систем штучного інтелекту за рівнем ризику та закріплення "цифрових прав" особи в Цивільному кодексі України. Вказано на недосконалість чинного Закону України "Про публічно-приватне партнерство", який обмежується лише договірною формою партнерства. Доведено переваги інституційної форми публічно-приватного партнерства (створення спільних підприємств), що дозволить залучати дружні держави як публічних партнерів. Це забезпечить прозорість, посилить контроль за цільовим використанням коштів та мінімізує корупційні ризики. Зроблено висновок, що мінімізація сучасних ризиків потребує системного оновлення законодавства. Запропоновано розширити суб’єктний склад публічних партнерів у проєктах публічно-приватного партнерства та запровадити механізми розподілу відповідальності за шкоду, завдану автономними системами штучного інтелекту.