Інгібітори натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу в контексті кардіоренально-метаболічної коморбідності. Частина 2: метаболомічні аспекти нефропротекції

Робота є другою частиною серії оглядів, присвячених метаболомічним аспектам нефропротекції в умовах кардіоренально-метаболічної коморбідності та плейотропним ефектам інгібіторів натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу (іSGLT2). Кардіоренально-метаболічний синдром, що об’єднує артеріальну гіпертензію, цукровий діабет 2-го типу, ішемічну хворобу серця та ожиріння, формує патологічний континуум із високим ризиком прогресування хронічної хвороби нирок (ХХН) і серцево-судинних подій. Незважаючи на суттєву органопротективну ефективність іSGLT2, клінічна відповідь є гетерогенною, що зумовлює потребу в персоналізованих підходах. У цьому огляді узагальнено сучасні клінічні, експериментальні та метаболомні дані щодо механізмів нефропротекції, опосередкованої іSGLT2. Пацієнти з ХХН на тлі метаболічної коморбідності мають характерний метаболомний профіль із ознаками мітохондріальної дисфункції, енергетичного дефіциту, накопичення амінокислот із розгалуженим бічним ланцюгом, дисрегуляції циклу трикарбонових кислот, оксидативного стресу та хронічного запалення. Рівень 8-гідрокси-2′-дезоксигуанозину в сечі розглядається як маркер ушкодження ДНК, асоційований з альбумінурією та зниженням швидкості клубочкової фільтрації. іSGLT2 індукують метаболічне перепрограмування з відновленням мітохондріальної біоенергетики, зменшенням ниркової гіпоксії та модифікацією ліпідомного й запального профілю. Виявлені метаболомні зсуви корелюють із регресом альбумінурії та покращенням серцево-судинних результатів. Дані щодо панелей біомаркерів, генетичних варіантів SLC5A2 та епігенетичних механізмів підтверджують перспективність персоналізованої нефропротекції. Метаболоміка розглядається як потенційний клінічний інструмент стратифікації пацієнтів у межах кардіоренально-метаболічного континууму.