ВІД СОКАЛЯ ДО БІЛОЇ ЦЕРКВИ: «БОЙОВИЙ ДОСВІД» ПІДРОЗДІЛІВ ПОЛІЦІЇ БЕЗПЕКИ І СД У ПРОВЕДЕННІ ГОЛОКОСТУ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ ВЛІТКУ ТА ВОСЕНИ 1941 Р.

Read full text Summarise with VIRAT
Authors: Volodymyr Kucher
Cited by: 0
References: 5

Summary

No summary yet. VIRAT can read this paper and write a plain-language summary of its aim, methods, key findings and limitations.

Summarise with VIRAT Free to try with your Science Catalogs account.

Abstract

Дослідження присвячене аналізу участі підрозділів поліції безпеки та СД у проведенні Голокосту на території України влітку та восени 1941 року. У центрі уваги – формування та відпрацювання методів масового знищення єврейського населення, а також «бойовий досвід» каральних команд у західних регіонах, який став підґрунтям для масштабування політики геноциду у центральних і східних областях. Проаналізовано організаційно-адміністративні, нормативно-правові та інституційні механізми, що забезпечували діяльність оперативних груп, зондеркоманд та допоміжних формувань української поліції, а також їхню взаємодію з вермахтом. Висвітлено етапність реалізації нацистської політики переслідування: від вибіркових акцій проти єврейської інтелігенції та службовців до тотального знищення всього єврейського населення, включно з дітьми. Особливу увагу приділено документально зафіксованим випадкам масових розстрілів у містах Сокаль, Львів та Біла Церква, які ілюструють процес переходу від локальних вибіркових акцій до системного й організованого знищення. Розкрито механізми взаємодії між підрозділами СС, допоміжними формуваннями місцевої поліції та військовими структурами вермахту, а також роль усних інструкцій і внутрішніх розпоряджень у регламентації масових репресій. Дослідження демонструє, що на початковому етапі окупації акції насильства носили варіативний характер і частково регламентувалися нормативними актами нацистського керівництва, однак у міру накопичення «бойового досвіду» каральних підрозділів практика масових розстрілів стала стандартизованою. Показано, що керівники зондеркоманд і оперативних груп мали певну оперативно-технічну автономію у способах виконання страт, але не могли ухвалювати принципові політичні рішення, що передбачалося системою підпорядкування РСХА та СС. Особливу увагу приділено моральній амбівалентності частини офіцерського складу вермахту, яка проявлялася у спробах обмежити чи тимчасово призупинити участь військових у масових убивствах, зокрема у випадку дітей єврейського походження в Київській області. Аналіз таких епізодів дозволяє оцінити складність співучасті цивільних і військових структур у реалізації геноцидної політики, а також суперечності між адміністративними наказами каральних органів та гуманітарними міркуваннями окремих військових. Робота дає змогу простежити еволюцію організаційних та технічних методів здійснення Голокосту на українських територіях, починаючи з першого контакту оперативних груп із місцевим населенням і завершуючи формуванням системи тотального винищення. Набутий досвід у західних регіонах був використаний для організації масових акцій у центральних і східних областях, що засвідчує інтеграцію локальних практик у загальноімперську систему геноциду. Таким чином, дослідження дозволяє окреслити не лише хронологію і методологію проведення репресій, але й структуру і динаміку участі різних каральних підрозділів у реалізації нацистської політики Голокосту, підкреслюючи значення «бойового досвіду», нормативно-правових актів та ідеологічного підґрунтя для становлення механізмів масового знищення єврейського населення на окупованих українських територіях.

Fields of Study & Subjects

European history and politics Central European national history Soviet and Russian History

Publication details

Journal / source
Український літопис
Issue
7
Pages
61–68
Publication date
25 March 2026
Language
UK