КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ МОДЕЛЮВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПАРКОВОРЕКРЕАЦІЙНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Мета. Метою статті є обґрунтування теоретико-методичних засад та розроблення економіко-математичної моделі стратегії розвитку парково-рекреаційних територій України в умовах війни, яка забезпечує інтегроване врахування економічних, соціальних та екологічних показників, обмеженості ресурсів і ризиків, з метою прогнозування наслідків управлінських рішень, оптимізації використання ресурсного потенціалу та підвищення стійкості розвитку парків. Методика. Теоретичною та методологічною основою дослідження є концепції сталого розвитку, системнопроцесний та ризик-орієнтований підходи, положення економіки природокористування, теорії управління та планування рекреаційних систем. У процесі дослідження застосовано методи аналізу та синтезу – для узагальнення наукових підходів до оцінки економічних, соціальних та екологічних показників; індукції та дедукції – для формування висновків щодо взаємозв’язку ресурсного забезпечення, управлінських рішень і стану парково-рекреаційних територій; порівняльного аналізу – для зіставлення практик розвитку парків в умовах кризових ситуацій; наукової абстракції – для побудови концептуальної моделі економіко-математичного моделювання; графічного методу – для візуалізації динамічних взаємозв’язків показників у системі управління територіями. Результати. У статті запропоновано концептуальну економіко-математичну модель розвитку парковорекреаційних територій, яка інтегрує економічні, соціальні та екологічні показники у єдиний динамічний контур. Розроблено систему диференціальних рівнянь, що описує вплив фінансування, доходів, витрат на інфраструктуру, відвідуваності, соціальної користі та стану природного середовища на ефективність і стійкість розвитку парків. Запропоновано класифікацію змінних, факторів, вимог до моделювання та очікуваних результатів, а також перелік ключових індикаторів (KPI) для оцінки ефективності стратегічних рішень. Наукова новизна. Наукова новизна полягає в удосконаленні підходу до стратегічного планування парковорекреаційних територій шляхом інтеграції економічних, соціальних та екологічних параметрів у єдину динамічну модель, яка враховує обмеженість ресурсів і ризики воєнного та післявоєнного періоду. Вперше запропоновано систему KPI для оцінки стійкості, ефективності ресурсного використання та прогнозування результатів альтернативних стратегій розвитку парків. Практична значимість. Практична значимість результатів полягає у можливості використання моделі для обґрунтування управлінських рішень щодо відновлення та розвитку парково-рекреаційних територій, оптимізації фінансових і матеріальних ресурсів, оцінки соціально-екологічного впливу стратегій, а також для підготовки сценаріїв сталого розвитку, що забезпечують баланс економічної, соціальної та екологічної функцій парків в умовах поствоєнної трансформації.