Міжнародно-правовий захист викривачів у сфері довкілля

Read full text Summarise with VIRAT
Authors: Лілія Михайлівна Невара, Єлизавета Максимівна Головко
Cited by: 0

Summary

No summary yet. VIRAT can read this paper and write a plain-language summary of its aim, methods, key findings and limitations.

Summarise with VIRAT Free to try with your Science Catalogs account.

Abstract

Захист екологічних викривачів є одним із най­більш вразливих і водночас найменш системно врегульованих інститутів сучасного права. Він перебуває на перетині права на доступ до інфор­мації та гарантій ефективного судового захисту, але досі не отримав ані належного міжнародно-правового закріплення, ані повноцінної імплемен­тації на національному рівні. Орхуська конвенція 1998 року закріпила три ключові складові "еколо­гічної демократії": доступ до інформації, участь громадськості та доступ до правосуддя. Однак залишила поза увагою процесуальні гарантії (імунітет викривачів, інверсію тягаря доказу­вання) та матеріальні засоби захисту (захист від переслідувань, поновлення на роботі). Це знижує ефективність її положень і створює ризик декла­ративності гарантій у національних правопоряд­ках. Дослідження ґрунтується на доктринально-практичному аналізі міжнародних і національ­них механізмів захисту екологічних викривачів. На міжнародному рівні розглянуто Директиву (ЄС) 2019/1937, Рекомендацію CM/Rec(2014)7 Комітету міністрів Ради Європи, практику ЄСПЛ (Guja v. Moldova, Bucur and Toma v. Romania), а також резолюції та спеціальні доповіді Ради ООН з прав людини. Показано, що зазначені акти встановлюють принципово важливі стандарти, однак не формують уніфікованого міжнародно-правового механізму. Національний вимір охоплює аналіз законодавства та судової практики США і Канади, а також компаративне дослідження окремих європейських юрисдикцій (Німеччини, Франції, Нідерландів, Італії), що демонструють різні моделі правозастосування у сфері захисту викривачів. В українському контексті проаналі­зовано новітню практику Верховного Суду у справах, пов’язаних із доказуванням екологічних порушень, встановленням причинно-наслідкового зв’язку між шкодою довкіллю та правами особи, а також балансуванням між економічними інтересами суб’єктів господарювання і правом на безпечне довкілля. Окрему увагу приділено діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції у сфері повідомлень про порушення, пов’язані з видачею екологічно значущих дозволів. Встановлено, що національна правова система зберігає домінування "корупційного редукціонізму", маргіналізуючи екологічний вимір викривання, що зумовлює дисбаланс між міжнародними зобов’язаннями erga omnes у сфері довкілля та внутрішньодержавним рівнем їх нормативного закріплення і правозастосування. Результати дослідження підтверджують гіпотезу про те, що відсутність окремого міжнародно-правового механізму захисту екологічних викривачів є клю­човим чинником фрагментарності гарантій на національному рівні. Аргументовано необхідність інкорпорації до міжнародно-правових зобов’язань держав-учасниць комплексу: (а) процесуальних пре­зумпцій (інверсія тягаря доказування, процесуаль­ний імунітет); (б) матеріальних гарантій (захист від SLAPP-позовів, автоматичне поновлення на роботі); (в) міжнародних механізмів контролю й захисту (Комітет з дотримання Орхуської конвенції, ЄСПЛ, спеціальні процедури ООН). Таке поєднання дозволить забезпечити конкре­тизацію міжнародних стандартів і їх ефектив­не відтворення у національних правових системах, надаючи екологічним викривачам чіткий правовий статус суб’єктів "екологічної демократії", здатних здійсню­вати превентивний захист довкілля та прав майбутніх поколінь.

Fields of Study & Subjects

Environmental law and policy International Environmental Law and Policies Ukrainian Legal and Forensic Studies

Publication details

Journal / source
Ius Modernum
Volume
142
Issue
1
Pages
13–28
Publication date
12 March 2026
Language
UK