ЗАПОБІГАННЯ ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ В ДІЯЛЬНОСТІ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Проаналізовано конфлікт інтересів як правове явище, що виникає внаслідок суперечностей між приватним інтересом службовців та їхніми публічними повноваженнями. Таким чином, ефективні системи боротьби з конфліктом інтересів є основою належного функціонування державної служби та запобігання корупції в державному управлінні. Визначено та проаналізовано основні види конфлікту інтересів, потенційний та реальний, їх відмінності та специфіку у правовому регулюванні. Потенційний характеризується наявністю приватного інтересу в межах офіційних повноважень, який може впливати на об’єктивність прийняття рішень, тоді як реальний існує під фактичним впливом приватного інтересу на виконання офіційних обов’язків. Описано елементи або складові частини, що складають ситуації конфлікту інтересів: наявність офіційних повноважень; існування приватного інтересу; суперечність між ними. Проаналізовано обов’язки посадових осіб щодо здійснення заходів щодо запобігання виникненню та розвитку конфлікту інтересів, своєчасного інформування свого безпосереднього керівника про його існування, від дій за реальних умов НАЗК щодо активного сприяння врегулюванню конфлікту. Викладено роль Національного агентства з питань запобігання корупції у наданні пояснень щодо наявності або відсутності конфліктних ситуацій, визначення процедури їх вирішення. За порушення законодавства про конфлікт інтересів на посадових осіб накладається адміністративна, дисциплінарна та кримінальна відповідальність. Визначено як особисту відповідальність державного службовця, так і особисту відповідальність його керівника щодо належного вирішення конфліктної ситуації. Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів – це складний правовий інститут, орієнтований на доброчесність у державній службі та об’єктивний процес прийняття управлінських рішень, що підвищує рівень довіри громадян до органів державного управління.