ІНШОМОВНА КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ: МІСЦЕ ДЕФІНІЦІЇ В ТЕРМІНОЛОГІЧНОМУ ПОЛІ СУЧАСНИХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

У статті зазначено, що дослідження місця дефініції іншомовної комунікативної компетентності в термінологічному полі сучасної науки є важливим не лише для розвитку теоретичної лінгвістики, але й для підвищення якості мовної освіти, професійного мовлення та міжкультурної взаємодії у XXI столітті. Для ґрунтовного теоретичного осмислення сутності поняття «іншомовна комунікативна компетентність» здійснено аналіз базових категорій – «компетентність», «іншомовна компетентність» та «комунікативна компетентність», які в сучасному науковому дискурсі характеризуються багатовекторністю підходів до витлумачення та різноманітністю інтерпретацій. Узагальнивши наукові погляди представників психолого-педагогічних досліджень, визначено, що іншомовна комунікативна компетентність – це інтегрована якість особистості, що забезпечує здатність і готовність ефективно здійснювати іншомовне спілкування в різних соціокультурних контекстах, поєднує мовні, дискурсивні, прагматичні, соціокультурні, стратегічні та когнітивні компоненти, які забезпечують адекватне розуміння та продукування висловлювань, дотримання мовних і комунікативних норм, застосування стратегій для подолання дефіциту знань та ефективне розв’язання професійних і міжособистісних завдань у процесі комунікації. Підкреслено, що структурно досліджувана компетентність включає взаємопов’язані компоненти: лінгвістичний (знання мовних засобів, правил оформлення та оперування ними), мовленнєвий/дискурсивний (здатність будувати зв’язні, логічні й організовані висловлювання), прагматичний (уміння передавати зміст відповідно до соціального контексту), соціокультурний та соціолінгвістичний (знання культури іншомовного середовища та здатність обирати мовні форми залежно від ситуації), стратегічний (використання комунікативних стратегій для подолання дефіциту знань), когнітивний/професійний (здатність інтегрувати знання й досвід для ефективного розв’язання професійних і міжособистісних завдань у процесі комунікації). Підсумовано, що місце дефініції «іншомовна комунікативна компетентність» у термінологічному полі сучасної науки визначається її системоутворювальною функцією: вона інтегрує поняття мовної, мовленнєвої, соціолінгвістичної, дискурсивної, стратегічної та інших компетенцій у цілісну модель комунікативної діяльності.