Журнал «Народна творчість та етнографія» в системі радянської журналістики (1957–1991)

Актуальність статті зумовлена недостатнім науковим осмисленням історії українського пресовидання другої половини ХХ ст. Досі мало вивченими залишаються специфіка функціонування часописів, їхні основні завдання, тематичні домінанти, ціннісні орієнтири й ін. Об’єктом розвідки є журнал «Народна творчість та етнографія», який виходив у 1957–1991 роках. Метою розвідки є виявлення особливостей редакційної політики журналу «Народна творчість та етнографія» в умовах ідеологічного контролю і з’ясування його ролі в культурно-інформаційному просторі радянської України означеного періоду. У дослідженні застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: аналітичний, системний, контент-аналіз, контекстуальний та ін. Наукова новизна статті полягає у визначенні основних завдань часопису «Народна творчість та етнографія» (на основі редакційних матеріалів), з’ясуванні трансформації його тематично-змістового наповнення в різні періоди (т. зв. «відлиги», «застою», «перебудови») тоталітарної держави, впливу цензури та лібералізаційних процесів на збереження й популяризацію здобутків народної творчості та етнографії, специфіки функціонування наукової журналістики як важливого джерела для дослідження української культури й розвитку наукової періодики, а також ролі медіа у збереженні й переосмисленні національної спадщини. У висновках зазначено, що діяльність часопису «Народна творчість та етнографія» відбувалася в умовах тотального ідеологічного контролю за інформацією: видання було виразником партійно-радянської ідеології, що зумовлювало його редакційну політику, тематичне наповнення, дискурсивні стратегії, поєднання ідеологічних і наукових функцій; поряд з ідеологічно заангажованими публікаціями журнал регулярно друкував ґрунтовні фольклорно-етнографічні матеріали, підтримував і розвивав наукову сферу. Журнал «Народна творчість та етнографія» сприймається не тільки як інструмент радянської інформаційної політики, а і як унікальний засіб збереження фольклорно-етнографічних матеріалів.