НЕЧІТКО-ТЕНЗОРНЕ МОДЕЛЮВАННЯ РИЗИКІВ ПРОЄКТІВ ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА ДЛЯ СТАЛОГО СІЛЬСЬКОГО РОЗВИТКУ

Метою статті є розробка та апробація багатовимірної нечітко-тензорної моделі оцінювання і прогнозування сукупних ризиків проєктів публічно-приватного партнерства для сталого сільського розвитку на основі інтеграції природно-кліматичних, ринкових, фінансових, інституційно-правових та технологічних чинників з урахуванням їх кореляційної взаємодії, регіональної асиметрії та сценарної динаміки. У статті досліджено проблематику оцінювання та управління ризиками проєктів публічно-приватного партнерства для сталого сільського розвитку в умовах високої невизначеності, кліматичних змін, ринкової волатильності та інституційної нестабільності. Обґрунтовано обмеженість традиційних лінійних і детермінованих підходів до аналізу ризиків, які не враховують багатовимірний і кумулятивний характер взаємодії природно-кліматичних, фінансово-економічних, ринкових, інституційно-правових і технологічних чинників. Запропоновано нечітко-тензорну модель оцінювання сукупного ризикового середовища, що поєднує інструменти економіко-математичного моделювання, теорії нечітких множин і сценарного аналізу. Розроблено інтегральний індекс ризику, що дає змогу здійснювати порівняльну оцінку інвестиційної прийнятності проєктів публічно-приватного партнерства з урахуванням регіональної асиметрії, кореляційної взаємодії окремих груп ризиків та нелінійних ефектів їх сукупного впливу на фінансову результативність. Емпіричну базу дослідження сформовано на основі статистичних даних кліматичного реаналізу ERA5, показників цінової, валютної та інфляційної динаміки, а також експертних оцінок інституційного і ринкового середовища аграрної сфери України. Проведено сценарне моделювання для типових проєктів інфраструктурного, логістичного, переробного та зрошувального спрямування, що дало змогу кількісно визначити очікувані втрати ефективності та критичні зони ризику. Результати дослідження підтверджують доцільність застосування диференційованих механізмів розподілу ризиків між державним і приватним партнерами, посилення ролі страхових і гарантійних інструментів, а також інтеграції кліматоадаптаційних і фінансово-стабілізаційних заходів у контрактну архітектуру публічно-приватного партнерства сталого сільського розвитку.