Тактичні засади взаємодії слідчого та потерпілого під час розслідування воєнних злочинів

Мета статті — розкрити особливості тактико-криміналістичного забезпечення розслідування воєнних злочинів в аспекті взаємодії слідчого й потерпілого під час проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, визначити основні складники такої взаємодії і їхнє значення для підвищення ефективності доказування з урахуванням принципів потерпіло орієнтованого підходу. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс загальнонаукових (аналіз і синтез, індукція і дедукція) та спеціальних (діалектичний, системно-структурний, формально-юридичний, порівняльний, узагальнення) методів наукового пізнання. Обґрунтовано, що ефективна взаємодія слідчого з потерпілим у кримінальних провадженнях щодо воєнних злочинів є не лише обов’язковою вимогою провадження кримінальної процесуальної діяльності, а й важливим елементом тактико-криміналістичного забезпечення розслідування, який впливає на повноту встановлення обставин події, достовірність доказів і визначає рівень довіри до органів кримінальної юстиції. Доведено, що специфіка воєнних злочинів зумовлює необхідність урахування фізичної, психологічної та соціальної вразливості потерпілих, складності міжнародного компонента розслідування і тривалості кримінального провадження. Визначено основні складники тактико-криміналістичного забезпечення взаємодії слідчого з потерпілим: тактичне планування процесуальних дій з урахуванням об’єктивних обмежень; належне науково-технічне забезпечення, включно із застосуванням цифрових технологій і відеофіксації; психологічний компонент взаємодії із залученням спеціаліста-психолога; застосування тактичних прийомів на засадах індивідуалізації та ситуативності; забезпечення поінформованості потерпілих про процесуальні права, перспективи провадження й можливі ризики. Доведено, що застосування індивідуалізованих тактичних прийомів і сучасних технічних засобів сприяє мінімізації ризику повторної травматизації потерпілих, підвищує якість комунікації та ефективність отримання доказової інформації. Особливу увагу приділено ролі психологічної підтримки й інформаційної прозорості як чинників формування стабільної співпраці між потерпілим і стороною обвинувачення. Здобуті результати поглиблюють наукові уявлення про тактико-криміналістичні засади розслідування воєнних злочинів та створюють підґрунтя для розроблення практичних рекомендацій з оптимізації взаємодії слідчого й потерпілого, удосконалення методики розслідування та підвищення ефективності реалізації потерпіло орієнтованого підходу в кримінальному провадженні.