АКАДЕМІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ У НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ ТА ОСВІТІ: ДОСВІД ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН І МОЖЛИВОСТІ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ В УКРАЇНІ

У статті здійснено аналіз феномену академічної доброчесності як засадничої цінності сучасної системи освіти та наукових досліджень. Обґрунтовано, що академічна доброчесність є необхідною умовою забезпечення якості освіти, достовірності наукових знань, формування довіри суспільства до результатів інтелектуальної діяльності та інтеграції національної науки у світовий академічний простір. Актуалізовано значення проблеми для України в умовах воєнного стану, реформування освіти та необхідності зміцнення наукового потенціалу держави. Проаналізовано наукові підходи зарубіжних і українських дослідників до трактування академічної доброчесності, визначено її фундаментальні принципи – чесність, довіру, справедливість, повагу та відповідальність – і розкрито їхній практичний вимір у науковій та освітній діяльності. Розглянуто нормативно-правові засади забезпечення академічної доброчесності в Україні та охарактеризовано суб’єктів академічної діяльності відповідно до чинного законодавства. Виявлено відмінності й спільні риси підходів, зокрема роль університетської автономії, кодексів честі, інституційних політик, незалежних агентств із забезпечення якості, а також поєднання правового регулювання з розвитком академічної культури. Доведено, що ефективними є моделі, які поєднують превентивні освітні заходи, розвиток академічного письма, використання антиплагіатних систем та справедливі дисциплінарні процедури. Обґрунтовано ключову роль закладів вищої освіти та наукових установ у формуванні культури академічної доброчесності через освітні програми, наставництво, особистий приклад викладачів і прозорі інституційні механізми. Акцентовано на значенні академічного письма як базової компетентності та ефективного інструменту превенції порушень. Визначено основні проблеми впровадження академічної доброчесності в Україні, зокрема формалізацію підходів, недостатній рівень академічної культури, обмежені інституційні ресурси та слабке залучення здобувачів освіти. Запропоновано напрями імплементації міжнародного досвіду в українському освітньо-науковому середовищі з урахуванням національного контексту, серед яких – посилення превентивного складника, інтеграція системних курсів з академічного письма й етики досліджень, підвищення кваліфікації викладачів та розвиток інституційної відповідальності. Окреслено перспективи подальших досліджень, пов’язані з поглибленим аналізом академічного письма як стратегічного напряму формування академічної доброчесності.