Дістрептаза Дістрепт як компонент мультимодального лікування післяопераційних гінекологічних ускладнень

Оперативні втручання на матці, незалежно від типу доступу — абдомінального, вагінального, лапароскопічного чи роботизованого, залишаються однією з найпоширеніших гінекологічних операцій у світі. Попри вдосконалення хірургічних технік та протоколів періопераційного ведення, значна частина пацієнток стикається з ускладненнями, що погіршують результати лікування. Серед них домінують дві взаємопов’язані, але патогенетично відмінні проблеми: післяопераційні інфільтративні ускладнення та розвиток злукового процесу в малому тазі. Післяопераційний тазовий інфільтрат — це локалізоване скупчення запального ексудату та клітинних елементів у тканинах малого таза. Зазвичай маніфестує на 3-тю–7-му добу після оперативного втручання й пов’язаний із активацією ендогенної флори та реакцією тканин на травму [1]. Частота розвитку інфільтратів на органах малого таза, за різними даними, становить 2–5% навіть за умови профілактичного призначення антибіотиків. За відсутності належної профілактики цей показник може бути вищим. Формування інфільтрату не лише пролонгує госпіталізацію та зумовлює необхідність інтенсивної антибактеріальної терапії, але й спричиняє ризик прогресування до тазового абсцесу, що потребує інвазивного дренування [2]. На відміну від інфільтратів, що мають інфекційно-запальну природу, злуки формуються внаслідок порушення фізіологічних процесів загоєння очеревини. Злукоутворення є значно більш поширеною проблемою: за даними досліджень, злуки утворюються у переважної більшості пацієнток після відкритих гінекологічних операцій. Аутопсійні дослідження підтверджують цей масштаб: близько 93% жінок із лапаротомією в анамнезі мали перитонеальні зрощення [3]. Впровадження мінімально інвазивних доступів лише частково знизило ризик: частота утворення злук після лапароскопічних втручань оцінюється в діапазоні 45–65%. Водночас за наявності факторів ризику (запалення, ендометріоз, інтраопераційна кровотеча, коагуляція тканин) навіть лапароскопічні процедури можуть супроводжуватися утворенням зрощень у понад 80% випадків [3, 4].