Особливості анестезіологічного забезпечення роботизованих хірургічних втручань

Важливою складовою сучасної хірургії є роботизована хірургія як метод, що знижує рівень періопераційної захворюваності та летальності. Однак інтраопераційні особливості хірургічної техніки (пневмоперитонеум, екстремальне положення тіла на операційному столі, обмежений доступ після стикування робота) потребують від анестезіолога особливої та ретельної підготовки. Мета: проаналізувати та узагальнити дані щодо принципів анестезіологічного супроводу роботасистованих оперативних втручань з урахуванням особливостей передопераційної підготовки, інтраопераційного супроводу та післяопераційного знеболення. Результати. Встановлено, що безпечне виконання роботасистованих втручань потребує ретельної передопераційної оцінки пацієнта з урахуванням коморбідного стану та здатності переносити пневмоперитонеум і нефізіологічні положення тіла. В інтраопераційний період ключовими є надійне забезпечення прохідності дихальних шляхів, контроль тиску в манжеті ендотрахеальної трубки, оптимізація вентиляції з використанням протекторних параметрів та адекватна нейром’язова блокада для створення стабільних хірургічних умов. Обмежений доступ до пацієнта після докінгу обґрунтовує необхідність заздалегідь забезпеченого судинного доступу та стандартного / розширеного моніторингу. Післяопераційне знеболення має базуватися на мультимодальному підході з пріоритетом опіоїдзберігальних стратегій, зокрема із застосуванням регіональних методів (TAP-блок) та базових анальгетиків. Висновок. Анестезіологічний супровід роботасистованих оперативних втручань є багатокомпонентним і потребує індивідуалізованого підходу, що враховує фізіологічні зміни, пов’язані з особливостями роботизованої хірургії, з метою мінімізації ускладнень та підвищення безпеки пацієнтів.