Пролонговані та кишковорозчинні форми ацетилсаліцилової кислоти: фармакокінетичні, фармакодинамічні та клінічні аспекти антиагрегантної ефективності (огляд літератури)

Ацетилсаліцилова кислота (АСК) залишається базовим антиагрегантним препаратом у профілактиці серцево-судинних подій. Водночас у пацієнтів із високим кардіоваскулярним ризиком все частіше відзначається недостатня антиагрегантна відповідь на низькі дози АСК, що пов’язують із підвищеним обігом тромбоцитів та особливостями фармакокінетики препарату. У зв’язку з цим розроблені пролонговані та кишковорозчинні лікарські форми АСК з метою оптимізації антиагрегантного ефекту та покращення переносимості. У статті узагальнено сучасні дані щодо фармакокінетичних і фармакодинамічних властивостей форм АСК з миттєвим і пролонгованим вивільненням та проаналізовано їх клінічну доцільність. Показано, що пролонговані та кишковорозчинні форми АСК характеризуються уповільненою абсорбцією і нижчими піковими концентраціями неметаболізованої АСК та не забезпечують більш стійкого пригнічення синтезу тромбоксану A₂ порівняно з формами миттєвого вивільнення, що обмежує їх потенційні переваги у пацієнтів із високим серцево-судинним ризиком.