HINTS та більше: покращення діагностики гострого вестибулярного синдрому у відділенні невідкладної допомоги

Гострий вестибулярний синдром (ГВС) найчастіше проявляється у вигляді гострої однобічної вестибулопатії (ГОВП) / вестибулярного нейроніту, але може бути спричинений ішемічним інсультом у задньому басейні циркуляції, крововиливом або іншим ураженням структур задньої черепної ямки (розсіяний склероз тощо). Використання тесту Head Impulse, Nystagmus, Test of Skew (HINTS) не завжди є надійним маркером верифікації ГВС центрального генезу. Останні дані свідчать, що «негативний» HINTS може бути хибнонегативним у 20–30% випадків, а рання магнітно-резонансна томографія (МРТ) головного мозку (ГМ) (48–72 год) може пропустити 12–50% інсультів у задньому басейні кровопостачання. Тому постало питання пошуку додаткових клінічних маркерів для диференційної діагностики ГВС у відділенні невідкладної допомоги (НД). У статті представлено дані чутливості та специфічності проби Бабінського на асинергію для підвищення клінічної настороженості щодо ураження мозочка, а також penlight-cover-тесту (тест з ліхтариком та закриванням ока) для більш ефективного виявлення спонтанного ністагму (СН) у пацієнтів із ГВС у відділенні НД як доповнення до протоколу HINTS. Мета: удосконалити диференційну діагностику ГВС центрального та периферичного генезу шляхом використання проби Бабінського на асинергію та penlight-cover-тесту як доповнення до протоколу HINTS. Об’єкт і методи дослідження. Обстежено 120 пацієнтів із симптомами ГВС у відділенні НД. Проводили збір скарг, анамнезу й отоневрологічне обстеження; у разі клінічної невізуалізації СН — penlight-cover-тест. Виявлено 10 пацієнтів із доброякісним пароксизмальним позиційним запамороченням, вестибулярною мігренню та хворобою Меньєра, яких виключено з подальшого доcлідження. Далі 110 пацієнтів диференційовано за результатами протоколу HINTS. Пробу Бабінського на асинергію вважали позитивною, якщо пацієнт піднімав ноги при спробі сісти з положення лежачи зі схрещеними на грудях руками. Чутливість і специфічність тестів оцінювали відносно відеоністагмографії (VisualEyes™ 505) та МРТ ГМ, виконаної не раніше ніж через 72 год від початку симптомів. Додатково проводили отоскопію, аудіо­метрію та, за потреби, консультацію аудіолога. Результати. Серед 110 пацієнтів результати протоколу HINTS вказували на ГОВП у 85 (77,3%) і на ураження центральної нервової системи (ЦНС) у 25 (22,7%) осіб. Із 85 досліджуваних із ознаками ГОВП за HINTS-протоколом позитивна проба Бабінського на асинергію зареєстрована у 5 (5,9%) осіб; у всіх пацієнтів за даними МРТ ГМ виявлено патологію ЦНС. Із 25 осіб з центральним типом HINTS позитивний результат проби на асинергію виявлено у 20 (80%) випадках. МРТ ГМ, виконана через 72 год від початку симптомів, верифікувала патологію ЦНС у 6 із 85 пацієнтів із первинним периферичним типом HINTS. У 1 (4%) особи (серед пацієнтів із центральним типом HINTS) горизонтальний імпульсний тест голови (h-HIT), оцінений клінічно, був нормальним, що вказувало на ураження ЦНС, проте, за даними МРТ, патології не візуалізовано та діагностовано ГОВП. Чутливість HINTS-протоколу за результатами дослідження становила 80% (95% довірчий інтервал (ДІ) 65,7–94,3%), специфічність — 98,8% (95% ДІ 96,3–100%). Чутливість проби Бабінського на асинергію становила 83,3% (95% ДІ 65,5–94,5%), специфічність — 100% (95% ДІ 96,3–100%). У 21 (19,1%) пацієнта (серед 110) ністагм клінічно не візуалізовано. У 19 (90,5%) з них виявлено односпрямований СН за допомогою penlight-cover-тесту. У 21 пацієнта виявлено односпрямований СН за допомогою відеоністагмографії. Чутливість penlight-cover-тесту для виявлення односпрямованого СН відносно відеоністагмографії (VisualEyes™ 505) становила 90,5% (95% ДІ 71–99%). Висновки. Використання проби Бабінського на асинергію може бути рекомендоване як додатковий інструмент до протоколу HINTS для покращення клінічного скринінгу ГВС центрального генезу; специфічність методу становила 100%. Використання penlight-cover-тесту значно підвищує виявлення СН у відділенні НД за відсутності доступу до інструментальних методів його реєстрації. Проте актуальним залишається пошук додаткових специфічних клінічних маркерів для диференційної діагностики ГВС центрального генезу.