Відновлення репродуктивної функції у жінок з міомою матки після консервативної міомектомії

Лейоміома матки належить до найпоширеніших доброякісних пухлин жіночої репродуктивної системи і є однією з голов­них причин аномальних маткових кровотеч, тазового болю, компресійних симптомів, субфертильності та хірургічних втручань у жінок репродуктивного віку. Для знач­ної частини пацієнток пріоритетом є збереження матки і репродуктивного потенціалу, тому міо­мектомія посідає важливе місце в сучасній органозберігальній стратегії. Водночас клінічний результат міомектомії визначається не лише технікою видалення вузлів, а й якістю післяопераційного відновлення, зокрема конт­ролем локальної запальної відповіді, фібринозно-ексудативного компонента, мікроциркуляції та ризику спайкоутворення [2, 13, 14]. Сучасні систематичні огляди і професійні настанови підтверджують, що післяопераційні спайки та внутрішньоматкові синехії залишаються клінічно значущою проблемою після міомектомії, особливо після відкритих втручань, при задній локалізації розрізу, множинних вузлах, деформації порожнини матки або її розтині [4–6, 11, 12]. Саме тому післяопераційне ведення має розглядатися як продовження хірургічного лікування. На цьому тлі ферментна комбінація дістрепт-ферментів Н46А стрептокінази і стрептодорнази становить інтерес як ад’ювантний засіб, патогенетично спрямований на редукцію надмірного фібрину і в’язкого ексудату та підтримку фізіологічної репарації [13, 14, 16–18]. У статті систематизовано сучасні дані про репродуктивну цінність міомектомії, механізми формування спайок після операції, роль мінімально інвазивної хірургії і бар’єрних методів, а також місце Дістрептази Дістрепт у комплексному післяопераційному веденні. Окремо розглянуто доступні клінічні публікації щодо застосування препарату після міомектомії та в суміжних гінекологічних ситуаціях [2–10, 16–18].