ЛЕГІТИМНІ ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ДОЗВОЛЕНИЙ ВІДСТУП ДЕРЖАВИ ВІД ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ПІД ЧАС НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ

У тезах доповіді досліджується проблематика легітимних обмежень прав і свобод людини та допустимого відступу держави від міжнародно-правових зобов’язань у період надзвичайних ситуацій. Актуальність теми зумовлена зростанням кількості кризових явищ сучасності — воєнних конфліктів, надзвичайних та надзвичайно небезпечних ситуацій, терористичних загроз, які змушують держави вдаватися до тимчасового звуження обсягу прав людини з метою захисту публічних інтересів і національної безпеки. Метою дослідження є з’ясування змістовних критеріїв допустимого втручання держави у сферу прав людини та формування підходу до оцінки таких обмежень, що ґрунтується на міжнародних стандартах і практиці Європейського суду з прав людини. Обґрунтовується теза, що відсутність уніфікованого визначення поняття «обмеження прав» у міжнародному та національному праві не є перешкодою для ефективного захисту прав людини, за умови застосування критеріальної моделі оцінки державного втручання.У роботі аналізуються положення Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, Європейської конвенції з прав людини та Конституції України, а також релевантна практика ЄСПЛ. Запропоновано розглядати обмеження прав не як формально визначене поняття, а як юридичну ситуацію, що підлягає перевірці за сукупністю універсальних критеріїв: наявність законної підстави, легітимної мети, необхідності в демократичному суспільстві та пропорційності із збереженням сутності права. Зроблено висновок, що саме критеріальний підхід забезпечує реальний контроль за межами державної дискреції у надзвичайних умовах і дозволяє поєднати потреби безпеки з фундаментальними засадами верховенства права та прав людини.