ПРАВО УЧАСНИКІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ НА БЕЗПЕКУ (ПРАВО НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ) ТА ОБОВ’ЯЗОК ДЕРЖАВИ ПО ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

У тезах наукової доповіді досліджується право учасників кримінального провадження на безпеку як складова їх процесуального статусу та як форма реалізації позитивних зобов’язань держави у сфері захисту прав людини. Обґрунтовується положення, відповідно до якого право на забезпечення безпеки має не лише галузевий, а й конституційний характер, випливаючи зі змісту ст. 3 Конституції України та засади верховенства права, закріпленої у кримінальному процесуальному законодавстві. Особлива увага приділяється аналізу нормативних засад інституту забезпечення безпеки учасників кримінального провадження, його багатогранній природі як суб’єктивного процесуального права, різновиду кримінальної процесуальної діяльності та системи спеціальних заходів.Актуальність дослідження посилюється умовами збройної агресії проти України та дії правового режиму воєнного стану, що зумовлює підвищені ризики для осіб, залучених до кримінального судочинства. У цьому контексті розкривається обов’язок держави забезпечити ефективний захист життя, здоров’я, житла та майна учасників кримінального провадження незалежно від складності безпекової ситуації. Значну увагу приділено практиці Європейського суду з прав людини, яка розглядається як важливе джерело тлумачення змісту права на безпеку та критеріїв належного виконання державою своїх позитивних зобов’язань. Формулюються висновки щодо необхідності вдосконалення законодавчого регулювання та посилення гарантій реалізації права на безпеку у кримінальному провадженні.