ЕКЗИСТЕНЦІЙНА ГЕРМЕНЕВТИКА ПРАВА: ДО ФІЛОСОФІЇ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

У статті досліджується феномен резильєнтності критичної інфраструктури з перспективи екзистенційної герменевтики права. Авторка пропонує переосмислення правової системи не як сукупності формалізованих норм, а як живого простору інтерпретації, що формується у взаємодії з унікальним людським досвідом. У центрі уваги – критика технократичного підходу до права, який, зосереджуючись на процедурності та уніфікації, втрачає здатність до адаптації в умовах екзистенційних викликів сучасності. Спираючись на філософські ідеї Е. Гуссерля, М. Гайдеггера, П. Рікьора та Е. Левінаса, авторка обґрунтовує необхідність гуманітаризації правозастосування, де суддя постає не як технік, а як герменевт, здатний до етичного слухання та співпереживання. Резильєнтність права, згідно з цією концепцією, полягає не у жорсткості норм, а у здатності системи «почути» Іншого, визнавати вразливість і здійснювати правосуддя як форму діалогу та відповідальності.