ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОНІТОРИНГУ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

У статті з’ясовано, що ефективність правосуддя – це комплексна правова та соціальна характеристика функціонування судової влади, яка відображає ступінь досягнення цілей правосуддя шляхом своєчасного, справедливого, неупередженого й обґрунтованого розгляду та вирішення судових справ із дотриманням принципів верховенства права, доступності незалежності суду, а також рівень реального виконання судових рішень і суспільної довіри до судової системи. Доведено, що моніторинг ефективності правосуддя — це систематична, організаційно та нормативно забезпечена діяльність спеціально уповноважених суб’єктів, яка спрямована на збирання, обробку, аналіз і оцінювання кількісних та якісних показників функціонування судової системи з метою визначення рівня результативності, доступності, своєчасності та якості здійснення правосуддя, виявлення проблемних аспектів його забезпечення й формування обґрунтованих управлінських і правових рішень за умови дотримання принципу незалежності судової влади. Аргументовано, що адміністративно-правовий механізм забезпечення моніторингу ефективності правосуддя в Україні – це системно організована сукупність адміністративно-правових норм, інституцій, процедур, управлінських рішень та інформаційно-аналітичних засобів, за допомогою яких здійснюється регулярне спостереження, збирання, оцінювання й аналіз показників функціонування судової системи з метою підвищення якості, результативності, доступності та довіри до правосуддя за умови збереження незалежності судової влади. Відмічено, що ключовими властивостями даного механізму є наступні: має комплексний характер, оскільки поєднує нормативно-правові, організаційно-управлінські та інформаційно-аналітичні елементи; функціонує у сфері публічного адміністрування правосуддя, не зачіпаючи процесуальної діяльності судів; 3) ґрунтується на нормах адміністративного законодавства, що визначають компетенцію, повноваження та відповідальність суб’єктів моніторингу; 4) орієнтований систематичність і безперервність оцінювання, а не на разові контрольні заходи; 5) виконує превентивну та коригувальну функції, забезпечуючи інформаційну основу для управлінських рішень у сфері правосуддя; спрямований на створення балансу між підзвітністю судової системи та гарантіями її інституційної незалежності.