АРТИЗМ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

Проаналізовано прояви артизму демократичних та авторитарних держав у зовнішній політиці та його вплив на національну й глобальну безпеку.Під артизмом запропоновано розуміти свідомо сконструйовану публічну репрезентацію політики, спрямовану на легітимізацію силових або примусових дій через апеляцію до універсальних цінностей -демократії, безпеки, прав людини чи боротьби з тероризмом.Обстоюється думка, що артизм проявляється у селективному застосуванні міжнародного права, моральному релятивізмі та використанні подвійних стандартів, розмиваючи межу між демократичними й авторитарними режимами.На прикладі збройної агресії рф проти України та військових операцій США проти Венесуели та інших країн демонструється, що агресія як інструмент державної політики не є винятком авторитарних держав, а універсально застосовується незалежно від політичного режиму.Розраховано кумулятивний індекс агресивності США у 2024-2026 рр.(КІА-USA), що відображає частоту, масштаб і повторюваність військових операцій.На основі сценарного підходу сформульовано прогнози розвитку індексу до 2028 р., а також вказано на потенційні ескалаційні та стримувальні сценарії.Розглянуто принципи керованої ескалації й асиметричного стримування, підкреслено важливість інституціоналізації політики та підтримки України як суб'єкта безпекової архітектури.Конкретизовано, що раціоналізація та калібрування зовнішньополітичних інструментів дозволяють одночасно стримувати державу-агресора, зменшувати ризики глобальної ескалації та зберігати міжнародний правопорядок.Акцентовано на необхідності впровадження універсальних стандартів відповідальності за агресію, незалежно від форми державного правління, рівня економічного та іншого розвитку, що актуалізує дискусію про роль артизму у формуванні сучасних загроз міжнародній безпеці.