ІНСТИТУЦІЙНО-ФІСКАЛЬНА АРХІТЕКТУРА СОЦІАЛЬНИХ ТРАНСФЕРТІВ У СИСТЕМІ ПУБЛІЧНИХ ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

У статті здійснено комплексне теоретико-методологічне дослідження інституційно-фіскальної архітектури соціальних трансфертів у системі публічних фінансів України в умовах воєнних викликів, макрофінансової нестабільності та євроінтеграційних трансформацій. Обґрунтовано, що соціальні трансферти виступають ключовим інструментом реалізації соціальної функції держави та водночас суттєвим чинником формування фіскальних ризиків. Узагальнено сучасні наукові підходи до трактування соціальних трансфертів та запропоновано авторське визначення інституційно-фіскальної архітектури як системно організованої сукупності інститутів, фінансових механізмів та управлінських практик, спрямованих на забезпечення соціальної результативності та бюджетної стійкості. Досліджено структурні особливості функціонування системи соціальних трансфертів в Україні, зокрема багаторівневість міжбюджетних потоків, зростання обсягів соціальних видатків та посилення залежності від зовнішнього фінансування. Визначено ключові проблеми, серед яких недостатня адресність виплат, дублювання програм, фрагментарність інституційного забезпечення та обмежений рівень цифровізації. Розроблено авторську багатовимірну класифікацію соціальних трансфертів за інституційними, функціональними та поведінковими критеріями. На основі узагальнення міжнародного досвіду обґрунтовано доцільність впровадження інтегрованих цифрових платформ, систем моніторингу ефективності та механізмів оцінювання результативності соціальної політики. Запропоновано концептуальну модель інституційно-фіскальної архітектури соціальних трансфертів, яка включає інституційний, фінансовий та поведінковий рівні. Визначено напрями модернізації системи соціальних трансфертів, спрямовані на підвищення адресності, прозорості та ефективності використання бюджетних ресурсів. Доведено необхідність забезпечення балансу між соціальною підтримкою та фіскальною стійкістю як передумови довгострокового соціально-економічного розвитку. Практична значущість отриманих результатів полягає у можливості їх використання органами державної влади при формуванні соціально-бюджетної політики та вдосконаленні механізмів розподілу трансфертів. Запропоновані підходи можуть бути застосовані для підвищення ефективності управління публічними фінансами в умовах посткризового відновлення економіки України.