ФОЛЬКЛОР ЯК ДЖЕРЕЛО НАЦІОНАЛЬНОЇ СИМВОЛІКИ В УКРАЇНСЬКІЙ МУЗИЦІ ХІХ–ХХ СТОЛІТЬ

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванні й систематизації з позиції українського музичного фоль- клору, що функціонує як джерело національної символіки та якими шляхами ці символічні коди трансформуються й переосмислюються в українській музиці ХІХ–ХХ ст. Методи: теоретичний аналіз і синтез фольклористичних та музикознавчих підходів до символу; жанрово-типологічна систематизація пісенного матеріалу; порівняльно- історичне зіставлення механізмів входження фольклорних смислів у професійну та масову музичну практику; інтерпретація інтонаційно-стильових рішень як носіїв культурних кодів. Результати дослідження. Фольклор розкрито як колективну художню практику та носій культурної пам’яті, у межах якої національна символі- ка закріплюється через стійкі образи, мотиви, жанрово-тематичні наративи й інтонаційні моделі. Показано багаторівневість символічного ресурсу: його кодування в обрядових сценаріях, вербальних формулах і поети- ці стислого позначення, зокрема в складних словах як носіях стійких номінацій та епітетів. Визначено типо- ві механізми переходу фольклорних смислів у професійну музику: обробки народних пісень, включення народних мелодій в авторські твори, стилізації. Установлено, що в академічній інструментальній музиці символічні коди можуть діяти опосередковано через інтонаційну організацію та стилістичний синтез, коли фольклор функціо- нує як культурне тло. Окреслено сакральний шар як особливу зону взаємодії фольклорного й духовного. Узагаль- нено вплив соціально-політичних умов ХХ ст. на способи репрезентації фольклору: від підтримки автентики до редукції символіки до декоративних стереотипів. Для пізнього ХХ ст. описано входження фольклорних смислів у масову культуру через жанрові синтези, медіатрансляції та звукозапис, де фольклор постає упізнаваним кодом підтримки ідентичності. Наукова новизна: запропоновано цілісне бачення фольклору як системи національно- символічних кодів, що зберігають культурну читаність завдяки багатоканальній трансляції в різних музичних практиках. Висновки. Фольклор у ХІХ–ХХ ст. постає джерелом національної символіки не як сума запозичень, а як динамічна система культурних кодів, що переходять у професійну музику через обробки, включення мелодій, стилізації, виконавську репрезентацію, інтонаційно-стильові рішення та медійні механізми збереження і поши- рення. Перспективним є подальше вивчення трансформації фольклорних символів у творах окремих композито- рів і виконавських практиках ХІХ–ХХ ст.