ГЕНДЕРНИЙ ВИМІР ПЛАНІВ ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

У статті здійснено комплексний аналіз гендерного виміру ключових документів і підходів, що формують повоєнне відновлення України, й оцінено, наскільки задекларовані цілі гендерної рівності конвертуються в механізми врядування й фінансування. Дослідження простежує еволюцію уваги до гендерної проблематики в межах процесу Конференції з питань відновлення України та пов’язаних програмних документів, а також виявляє, як гендерні зобов’язання узгоджуються з рамками ЄС і практиками міжнародних донорів. Методологія поєднує якісний аналіз декларацій, політичних і нормативних документів та описовий аналіз статистики міжнародної допомоги, що подається у звітності Комітету сприяння розвитку ОЕСР (OECD DAC), зокрема з використанням гендерного маркера для класифікації офіційної допомоги розвитку. Результати засвідчують поступове посилення гендерної чутливості в дискурсі відновлення (участь жінок у прийнятті рішень, протидія гендерно зумовленому насильству, економічне включення, підтримка вразливих груп) і появу спеціалізованих партнерств і координаційних форматів. Водночас виявлено стійкий розрив між деклараціями й реалізацією: гендерні цілі часто фіксуються на рівні принципів, тоді як цільові бюджети, вимірювані показники й узгоджені індикатори залишаються недостатніми. Дані OECD DAC указують, що значна частка допомоги не маркується як така, що має гендерну рівність головною метою, що ускладнює підзвітність за результатами. Обґрунтовано, що відбудова, зосереджена переважно на інфраструктурі, може відтворювати довоєнні нерівності без інвестицій в економіку догляду, зайнятість і соціальні послуги. Сформульовано рекомендації для уряду України, донорів і громадянського суспільства: запровадження гендерно орієнтованого бюджетування з прозорими асигнуваннями, посилення системи моніторингу (SMART-індикатори, відкриті дані), інституціоналізація участі жіночих організацій у врядуванні відновлення та підвищення узгодженості донорської звітності. Перспективи подальших досліджень пов’язані з оцінюванням ефективності запропонованих інструментів і їх впливу на соціальну стійкість і відновлення людського капіталу.