СОЦІАЛЬНА САМООРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В ОСОБИСТИХ НАРАТИВАХ ВОЛОНТЕРІВ (НА МАТЕРІАЛАХ КНИГИ «ЄДНОСТІ СИЛА»)

У статті досліджується феномен соціальної самоорганізації українського суспільства в умовах повномасштабної війни крізь призму особистих наративів волонтерів. Метою роботи є аналіз волонтерських свідчень як джерела осмислення механізмів громадянської мобілізації, солідарності й колективної дії в контексті національного спротиву російській агресії. Емпіричну основу дослідження становлять усні свідчення й наративи волонтерів, зібрані авторкою та опубліковані в книзі «Єдності сила». Методологічно стаття спирається на поєднання наративного аналізу, якісного контент-аналізу й теоретичних підходів до вивчення соціальної самоорганізації, соціального капіталу й довіри. У результаті дослідження виявлено, що волонтерські наративи відображають стихійний, емерджентний характер самоорганізації, оснований на горизонтальних зв’язках, взаємній довірі та моральній відповідальності. Обґрунтовано, що процеси децентралізації й інституційне зміцнення територіальних громад створили сприятливі умови для швидкої мобілізації громадянських ініціатив у перші місяці війни. Зроблено висновок, що соціальна самоорганізація, зафіксована в особистих волонтерських наративах, постає важливим чинником національної стійкості й формування нової культури громадянської участі в Україні.