ПОЛІТИЧНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ЯК ОБ’ЄКТ ПОЛІТОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У статті розглядається феномен ідентичності як складна багатовимірна категорія сучасної політичної науки, що формується на перетині соціальних, культурних і політичних чинників. Проаналізовано основні теоретичні підходи до осмислення ідентичності (психологічний, соціально-конструктивістський, культурологічний і політичний), її рівні й форми – національна, громадянська, етнічна, регіональна й політична. Метою статті є з’ясування основних теоретико-методологічних підходів у політологічному дискурсі до феномена ідентичності та її політичних функцій. Ідентичність не є сталою або заданою характеристикою, а формується й трансформується під впливом соціально-політичного контексту, історичної пам’яті, культурних наративів і комунікативних практик. Науковці підкреслюють її багатовимірний характер і ключову роль у процесах політичної мобілізації, легітимації влади й суспільної консолідації, особливо в умовах гібридних конфліктів та інформаційних воєн. В українському контексті формування інклюзивної громадянської та національної ідентичності постає ключовою передумовою демократичного розвитку, ефективної протидії зовнішнім інформаційним і безпековим загрозам і збереження державної цілісності. Зроблено висновок, що ідентичність у сучасних соціально-політичних умовах є динамічним, багаторівневим і контекстуально зумовленим феноменом, який відіграє визначальну роль у процесах політичної самоорганізації, суспільної консолідації й забезпечення національної стійкості. Наголошується, що системне й систематичне дослідження феномена ідентичності дає змогу глибше зрозуміти природу політичних процесів, характер взаємодії між державою і громадянином, особливості формування політичної культури в умовах постійних глобальних трансформацій.