ПОЛІТИЗАЦІЯ ЄС КРІЗЬ ПРИЗМУ ПОСТФУНКЦІОНАЛІЗМУ: СУТЬ ТА НАСЛІДКИ

У статті представлені результати комплексного дослідження феномену політизації Європейського Союзу крізь призму сучасного наукового напряму євроінтеграції – постфункціоналізму. Актуальність теми дослідження пов’язана з тим, що політизація в межах ЄС іде по висхідній, але її наслідки та специфіка тлумачення окремими науковими підходами євроінтеграції, включаючи постфункціоналізм, є малодослідженими. Стверджується, що в межах постфункціоналізму політизація ЄС аналізується щонайменше у трьох різних напрямах: аналізі чинників, що пояснюють ступінь політизації ЄС, починаючи від ролі передачі повноважень від держав-членів до ЄС; вивчення диференційованої природи політизації ЄС (як вона змінюється з часом та в контексті); дослідження нормативних наслідків політизації. На відміну від неофункціоналістів, які сприймали політизацію як бажаний та логічний продукт, постфункціоналісти розглядають політизацію як загрозу майбутньому інтеграції. Цей новіший погляд корениться в проявах суспільного скептицизму щодо Європи, що виник в останні десятиліття. Вчені стверджують, що публічні суперечки, сформовані політикою ідентичності, політизують європейську інтеграцію та зрештою призводять до «обмежувального розбіжності», що перешкоджає подальшій інтеграції. Постфункціоналісти наголошують, що політизація ЄС може впливати на громадську думку, підкреслюючи провідну роль крайніх партій у політизації ЄС з її впливом на зростання євроскептицизму серед громадян. Доводиться, що хоча в певних випадках політизація призводить до більш негативної громадської думки щодо ЄС та впливає на вибір голосів, вона необов’язково обмежує еліти. Отже, аргумент постфункціоналістів про те, що політизація призводить до постійно зростаючого обмежувального дисенсусу, підтверджується лише частково. Пропонується, що майбутні дослідження політизації ЄС повинні відстежувати ширше коло суб’єктів, глибину їхніх реакцій та довгострокові наслідки аналізованого феномену.