СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ЗМІНИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПАРАДИГМИ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

У статті досліджено трансформацію управлінської парадигми в умовах глобальної полікризи та переходу від концепції VUCA до метрики BANI-світу. Обґрунтовано, що системна крихкість та нелінійність сучасного середовища вимагають відмови від детерміністичних моделей на користь гнучких адаптивних систем. Метою роботи є обґрунтування адаптивного інструментарію управління для забезпечення сталого розвитку складних систем у нестабільних умовах. Проаналізовано зміну управлінської онтології від «передбачення та контролю» до методології «відчувай та реагуй». Наукова новизна полягає у порівняльному аналізі лінійного та адаптивного управління. Доведено, що ключовими драйверами резильєнтності в BANI-середовищі є ШІ, Big Data та цифрові двійники, які забезпечують перехід до проактивного менеджменту. Встановлено, що сталий розвиток трансформується з фіксованого орієнтиру в безперервний процес динамічного балансування та еволюційної трансформації. Сформовано самонавчальних адаптивних моделей, визначено як безальтернативний шлях забезпечення інституційної стійкості. Результати дослідження можуть бути використані для розробки галузевих алгоритмів адаптації суб’єктів господарювання до викликів цифрової економіки як основні стратегічні орієнтири в контексті сталого розвитку суспільства.